У салоні встановилася крижана атмосфера. Партнери думали кожен про своє — невтішне. Страйк щойно мав неприємний досвід, коли було викрито його власні упередження. Хай що він казав Робін, насправді він намалював собі незугарний образ молодої жінки, яка намалювала труп Дейрдре Догерті, і — правду кажучи (хоч він не збирався казати цю правду вголос) — він і справді зарахував її до категорії жінок, що ходять на сеанси рейкі до шарлатанської клініки доктора Джова, не кажучи вже про дітей його батька, які жили на його гроші й могли собі дозволити дорогих лікарів і терапевтів за першої потреби й не мусили працювати, захищені від реалій світу своїми трастовими фондами. Мабуть, панянка Брюстер і справді постраждала, але також мала вдосталь часу обміркувати побачене на Чапмен-Фарм під новозеландським сонечком, і замість прагнути правосуддя для нещасної потопельниці і для дітей, які втратили матір, сиділа собі у затишній квартирі в Строберрі-Гіллі й малювала малюночки.
Думки Робін були занепокійливими на інший штиб. Вона не цуралася того, що щойно висловила своєму партнеру, але водночас неприємно чітко розуміла (хоч і не планувала визнавати), що підсвідомо прагнула сварки. Якась її частина прагнула зіпсувати приємність товариства Страйка у «лендровері», адже вона щойно зізналася Мерфі у коханні і не мала права отак відверто радіти перспективі кілька годин провести поруч з іншим. Тепер про буцімто коханого чоловіка вона згадувала з почуттям провини і незручності…
Цілих пів години в машині панувало мовчання, та зрештою Робін, обурюючись тим, що мусить сама порушувати тишу, і водночас соромлячись прихованих мотивів, через які так розхвилювалася, сказала:
— Послухай… вибач, що я так накинулася на тебе. Просто… мабуть, я розумію Флору краще, ніж ти, бо…
— Я розумію, — відповів Страйк, відчуваючи полегшення від того, що вона заговорила. — Тобто не розумію… я ж не був у тих «кімнатах усамітнення».
— Важко уявити, щоб Тайо захотів духовно поєднатися з тобою, — сказала Робін і засміялася, уявивши, як Тайо намагається тягнути в бік будиночків значно габаритнішого Страйка.
— Можна обійтися без образ, — відповів Страйк, знову потягнувшись по каву. — У нас би, може, щось і вийшло, якби я не гепнув його по макітрі тими кусачками.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
— Чорт, — сказав Страйк.
Дві години тому вони з Робін помирилися, а тепер дісталися Оукліз-Роуд у Торнбері й виявили, що у Керрі Кертіс Вудз нікого немає вдома. Скромний, але охайний зблокований будиночок, який мав спільний газон зі своїм сіамським близнюком, майже нічим не відрізнявся від інших будинків на вулиці, крім хіба що оформлення вхідних дверей.
— І машини не видно, — сказав Страйк, подивившись на порожню стоянку перед будинком. — Але вони точно повернулися з відпочинку, я вранці перевіряв фейсбук. Вона буквально записує там усі переміщення сім’ї.
— Може, поїхали на закупи, якщо щойно повернулися?
— Може, — погодився Страйк, — але я боюся, що ми привернемо зайву увагу, якщо будемо тут вештатися. В таких місцях не дуже можна розвернутися.
Звідусіль дивилися вікна, а газони без кущів чи дерев означали, що сховатися було ніде. Старезний «лендровер» теж дуже виділявся серед сімейних машин.
— Поїдемо десь поїсти і повернемося за годину, що скажеш?
Тож вони сіли в «лендровер» і поїхали собі.
Містечко було маленьке, і за хвилину вони вже дісталися центральної Гай-стріт. Тут було більше різноманіття, крамниці та паби мали різні розміри, частина їх була пофарбована в пастельні барви чи прикрашена старожитніми маркізами. Зрештою Робін зупинилася біля пабу «Мальтгауз». Всередині було просторо і сучасно — білі стіни, сірі в клітинку килими і стільці.
— Обід ще не подають, — похмуро повідомив Страйк, повернувшись з бару із двома пакетиками арахісу та безалкогольним пивом для себе і томатним соком для Робін, яка сіла під великим вікном, що дивилося на головну вулицю.
— Не страшно, — відповіла вона, — краще глянь у телефон. Нам Барклей дещо прислав.
Страйк сів і дістав мобільний. Підрядник розіслав усім в агенції повідомлення, яке складалося з одного слова: «ДОСТРИБАВСЯ» — і посилання на статтю, яке Страйк відкрив.
Дивлячись, як на обличчі партнера розквітає чиста радість, Робін почала реготати. Замітка була коротка і мала такий заголовок: ТЕРМІНОВО: УЛЮБЛЕНИЙ СИЩИК ТАБЛОЇДІВ ПІД АРЕШТОМ.
Мітчелл Паттерсон, з якого було знято обвинувачення у ха-кінґу телефонів «Ньюз Інтернешенел» під час скандалу 2011 року, заарештований за встановлення жучків в офісі відомого адвоката.
Страйк сам так зареготав, що на них почали обертатися.
— Збіса пречудово, — сказав він. — Можна виганяти Літтлджона.
— Але ж не тут, — сказала Робін.
— Твоя правда, — погодився Страйк, роззираючись, — людей забагато. Тут є пивний сад, ходімо туди.
— А без мене ніяк? — спитала Робін, усміхнувшись, хоч уже збирала склянку, горішки і сумку.
