— Це все дуже корисна інформація, — сказала Робін.
— Не розумію, з якого дива, — відповів Руфус. — Як на мене, в тому місці мала побувати і потім вийти вже купа людей. Не думаю, що наша історія якась унікальна.
Вирішивши не сперечатися, Робін спитала:
— А ви не знаєте хоч приблизно, де Розі тепер? Хоч у якому місці? Чи не змінила вона прізвище після заміжжя?
— Заміж вона не вийшла, — відповів Руфус, — але тепер її звати Бгакта Даша.
— Даруйте, як?
— Вона тепер індуїстка. Може, вже навіть в Індії, — знову пирхнув Руфус. — Вона вся у батька: поведена на своїх дурницях. Бікрам-йога, пахощі.
— А ваша мати не може знати, де вона? — спитала Робін.
— Може, — відповів Руфус, — але вона нині в Канаді, поїхала до сестри.
— А, — сказала Робін. Тепер стало зрозуміло, чому місіс Фернсбі не відповідала на дзвінки.
— Що є, — сказав Руфус, глянувши на годинник. — Це, власне, все, що я міг вам повідомити, і в мене ще повно роботи…
— Останнє питання, якщо ваша ласка, — мовила Робін, і в неї знову закалатало серце, коли вона дістала з сумки телефон. — Ви не пригадуєте, щоб у когось на фермі був фотоапарат, полароїд?
— Ні. Там не можна було користуватися такими речами. На щастя, я лишив свій нінтендо у батька в машині, — із вдоволеним усміхом повідомив Руфус. — Розі свій намагалася пронести туди, і його конфіскували. Мабуть, там десь і валяється.
— Це питання може прозвучати дивно, — почала Робін, — але чи Розі колись карали на фермі?
— Карали? Не знаю про таке, — відповів Руфус.
— І вона справді засмутилася, що має покинути ферму? Не зраділа?
— Засмутилася, я ж вам уже сказав.
— І… це навіть дивніше питання, я знаю… вона колись згадувала, що надягала маску свині?
— Маску свині? — повторив Руфус, суплячись. — Ні.
— Я б хотіла показати вам фотографію, — сказала Робін і негайно подумала, що це неправда. — Вона… може стривожити, особливо родича, але я хотіла б спитати, чи не впізнаєте ви Розі у чорнявій дівчині.
Вона відкрила одне фото з серії у масках свиней, де чорнява дівчина сиділа сама, гола і з широко розведеними ногами, і підсунула телефон до Руфуса.
Його реакція була миттєвою.
— Що?.. Ви… це огидно! — сказав він так голосно, що на них почали обертатися. — Це точно не моя сестра!
— Містере Фернсбі, я…
— Я на вас адвокатів нацькую! — загуркотів він, підхоплюючись на ноги. — Адвокатів!
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
— І тоді він вилетів кулею, — завершила оповідь Робін за сорок хвилин. Тепер вона сиділа поруч зі Страйком у його припаркованому «БМВ», з якого він вів спостереження за чоловіком, якого агенція нарекла Гемпстедом.
— Гм-м, — сказав Страйк, який тримав стаканчики з кавою, купленою Робін по дорозі. — Він сказився через те, що то справді його сестра, чи злякався, що ми на цьому наполягатимемо?
— Судячи з його реакції, можливо і те, і те, але якщо це була не Розі…
— То нащо йому дзвонила ця псевдополіціянтка і попереджала, що не треба з нами розмовляти?
— Саме так, — відповіла Робін.
Вона подзвонила Страйкові одразу, як вийшла з Інституту інженерів-будівельників, і він попросив зустрітися з ним на Дорсет-стріт за кілька станцій метро. Страйк цілий ранок сидів у припаркованій машині і споглядав вхід до офісу, де працював Гемпстед: це була, мабуть, марна справа, бо підозрілу активність той провадив тільки поночі.
Страйк пригубив каву і сказав:
— Щось це мені не подобається.
— Вибач, я купила те, що ти…
— Та я не про каву. Я про ці загадкові дзвінки усім, до кого ми приходимо поговорити. І мені не подобається, що за нами їздить та червона «корса», і хлоп, який стояв вчора під офісом, не подобається, і що за тобою в метро ходив якийсь тип.
— Кажу тобі, він не за мною ходив. Я просто запараноїла.
— Зате я точно не параноїв, коли до нашого офісу намагався вдертися озброєний пістолетом тип. Чого не можу сказати про Кевіна Пірбрайта, коли він зрозумів, що зараз отримає кулю в лоба.
Страйк дістав із кишені мобільний і дав Робін. Опустивши очі на екран, вона побачила те саме привабливе фото Джонатана Вейса, що й на величезній рекламі на будівлі біля її квартири. Підпис під ним повідомляв:
Цікавитесь Універсальною гуманітарною церквою?
Приходьте на СУПЕР СЛУЖБУ з Татом Джеєм в «Олімпії» у п’ятницю, 12 серпня 2016 року!
— Сьогодні в «Олімпії» не буде людини, яка б цікавилася Універсальною гуманітарною церквою більше за мене, — сказав Страйк.
— Тобі не можна туди!
Робін негайно застидалася власної паніки і вирішила, що Страйк вважатиме її ідіоткою, але сама думка про те, щоб увійти кудись, де головує Тато Джей, повертала її у спогади, які Робін ретельно придушувала, відколи вирвалася з Чапмен-Фарм, хоч вони все одно мало не щоночі спливали у снах.
