Неадекватну реакцію Робін Страйк зрозумів краще, ніж вона собі уявляла. Колись давно, коли вибух машини в Афганістані відірвав йому пів ноги, певні враження, певні звуки, навіть певні людські обличчя викликали примітивну реакцію, яку він вчився опановувати кілька років. Пережити найгірше йому допоміг своєрідний чорний гумор, жарти, якими він обмінювався з утаємниченими, і саме тому Страйк сказав:
— Типова реакція матеріалістки. Я от вважаю, що дуже швидко стану чистим духом.
— Не можна, — відповіла Робін, стараючись здаватися раціональною, а не ніби вона бореться з нав’язливим образом Джонатана Вейса, коли він наступав на неї у павичево-синій кімнаті й називав Артемідою. — Тебе впізнають!
— Було б збіса непогано. Це і є моя мета.
— Що?
— Вони знають, що ми провадимо щодо них розслідування, ми знаємо, що вони знають, вони знають, що ми знаємо, що вони знають. Досить прикидатися дурниками. Час глянути Вейсові у вічі.
— Страйку, якщо ти їм скажеш бодай щось із того, що мені розповіли люди з Чапмен-Фарм, у тих людей будуть дуже, дуже великі проблеми!
— Ти про Емілі?
— І про Лін, яка насправді досі в неволі, і про Шону, і навіть про Дзяна, хоч він мені не дуже подобається. Ти зв’язуєшся із…
— Із силами, яких не розумію?
— Це не смішно!
— Це навіть і близько не смішно, — серйозно відповів Страйк. — Як я вже сказав, мені не подобається ця ситуація, а ще я не забув, що на відкритому рахунку одне справжнє убивство, одне гадане убивство, два самогубства, скоєні під примусом, і двоє зниклих дітей — але Вейс, хоч який він є, точно не дурень. Він може скільки завгодно випендрюватися на «Вікіпедії», але пустити мені кулю в лоба в «Олімпії» буде серйозною стратегічною помилкою. Якщо він зрозуміє, що я там, то я готовий битися об заклад, що Вейс захоче зі мною поговорити. Він захоче дізнатися, що ми знаємо.
— Розмовою з ним ти нічого не доб’єшся! Він просто брехатиме, і…
— Ти впевнена, що мене цікавить інформація?
— А який сенс із ним говорити, якщо інформація тебе не цікавить?
— Чи спадало тобі на думку, — сказав Страйк, — що я дуже не хотів відпускати тебе саму на зустріч з Руфусом Фернсбі, бо боявся, що з тобою щось станеться? Ти розумієш, як легко буде виставити твою смерть самогубством? «Стрибнула з мосту… чи кинулася під машину, чи повісилася, чи перерізала вени… не знесла обвинувачення в знущанні над дитиною». Ти не відіб’єшся від типа, який вчора стояв у нас під офісом, якщо він надумає затягнути тебе в машину. Я відпустив тебе до Фернсбі, бо він працює в центрі Лондона, де тільки ненормальний наважиться на викрадення, але це не значить, що я це не вважав ризикованим… і в подальшому я хочу, щоб ти користувалися таксі замість громадського транспорту, і взагалі не виходила на завдання сама.
— Страйку…
— Обери щось одне, чорт забирай! Ти не можеш казати мені, що то жахливі небезпечні люди, а сама гарцювати по Лондону…
— Знаєш що, — дуже сердито відказала Робін, — я була б дуже, ну
— Гаразд, ти не гарцюєш, — роздратувався Страйка. — Бляха-муха, що тут такого складного? Ми маємо справу з кодлом, яке вважаємо здатним на убивство, і наразі двоє найнебезпечніших для них людей — це ти і Розі Фернсбі, і якщо з тобою чи з нею щось станеться, я буду винен.
— Про що ти говориш? Де тут твоя провина?
— Це я відправив тебе на Чапмен-Фарм.
— Ще раз, — зовсім розлютилася Робін, — нікуди ти мене не відправляв. Я тобі не довбана бандероль, я
— Гаразд, домовилися: якщо тебе знайдуть мертвою десь у канаві, я не винен. Дякую, дуже дякую. На жаль, із Розі, чи то пак із Бгактою, чи як там вона, бляха, себе нині називає, ситуація інша.
— Та якого біса це буде твоя провина?
— Бо це я все запоров, хіба ні? Ввімкни голову! Чому церкву так цікавить місце перебування дівчини, яка провела на Чапмен-Фарм всього десять днів двадцять один рік тому?
— Через полароїди.
— Так, але звідки церква знає, що ті полароїди в нас? А звідти, — провадив Страйк, відповідаючи на власне питання, — що я показав їй не тій, бляха, людині, і людина донесла на мене. Я сильно підозрюю, що та людина — Джордан Рейні. Він розповів про все тій жінці, що дзвонила йому після нашої розмови, назвавшись його дружиною.
З реакції Рейні було видно, що він точно знає, хто ховався за масками свиней. Мені наразі нецікаво, чи був він присутній, коли робилися ті фото. Суть у тому, що людина на тому кінці дроту дізналася, що я маю докази, які можуть потопити церкву в цунамі бруду. Маски свиней? Підлітки содомізують одне одного? Це гарантована передовиця в кожному таблоїді, плюс на світло витягнуть всю давню історію Ейлмертонської комуни. Церква точно бажає заткати рота всім, хто фігурує на фото, бо якщо хоч одне дасть свідчення, церкві настане повний піхвець. Це я підставив Розі Фернсбі під удар, і саме тому я хочу зустрітися з Джонатаном Вейсом.
