«Ї Цзін», або «Книга Змін»
— Це наша п’ята розмова з поліцією про УГЦ і підозрілу діяльність навколо нашого офісу, — сказав Страйк. — Я розумію, що у вас наразі немає доступу до всієї інформації, я усвідомлюю, що розповідаю багато подробиць, які видаються вам зайвими, але не брехатиму: я був би вдячний, якби ви перестали дивитися на мене як на довбаного ідіота.
Була друга година ночі. Знадобилася година, щоб серцевий ритм Страйка сповільнився до здорової частоти для сорокаоднорічного чоловіка у спокої. Він досі сидів у маленькій кімнатці для допитів, куди його відвели по прибуттю до відділку. Відповідаючи на питання, чи не знає він, у кого могло виникнути бажання в нього стріляти, Страйк детально розповів про розслідування діяльності УГЦ, яке наразі проводила агенція, порадив своєму візаві звернутися до справи про убивство Кевіна Пірбрайта, пояснив, що тиждень тому до їхнього офісу намагалася проникнути невідома особа з пістолетом, а також повідомив, що це вдруге за останні кілька тижнів їх із Робін переслідує невідоме авто.
Сам масштаб розказаної Страйком історії, здавалося, образив констебля поліції Боверса, чоловіка з довгою шиєю і гугнявим волосом. Боверс почав триматися відверто скептично та недовірливо («Це вам церква таке влаштувала? Церква?»), провокуючи Страйка на відверте роздратування. На додачу до всього іншого він був уже просто неймовірно голодний. Прохання дати щось поїсти забезпечило його трьома галетами і чашкою чаю з молоком. Зважаючи на те, що він був не підозрюваним, а жертвою озброєного нападу, Страйк уважав, що заслуговує на більшу турботу.
Тим часом Робін зіткнулася з проблемою іншого штибу. Вона вже дала свідчення цілком приязній і компетентній поліціянтці, але відмовилася від пропозиції підкинути її додому, натомість попросивши завезти Вілла до Пат. Посадивши Вілла у поліційну машину, Робін повернулася до зали очікування і з острахом та одночасним розумінням необхідності цього набрала Мерфі та розповіла про те, що сталося.
Він, звісно, відреагував на новину стривоженістю та обґрунтованим занепокоєнням. І все ж Робін довелося ковтати сердиті відмовки, коли Мерфі почав казати очевидні речі: що треба вжити додаткових заходів безпеки і що поліції потрібна вся повнота інформації про УГЦ, яку можуть надати Страйк та Робін. Несвідомо повторюючи слова Страйка, Робін відповіла:
— Та це вже наша п’ята розмова про церкву з поліцією. Ми нічого не приховували.
— Так, я розумію, але чорт забирай, Робін… шкода, що я не можу приїхати і тебе забрати. Я тут застряг на поножовщині у Саутоллі.
— Я в нормі, — запевнила Робін, — ані подряпинки. Викличу убер.
— Не треба уберів, заради Бога! Попроси когось із копів тебе завезти. Не віриться, що вони досі не взяли стрільця.
— Може, вже взяли.
— Якого біса вони так бабраються!
— Опис передали кільком машинам попереду, щоб його перехопили, але щось сталося — чи то не встигли під’їхати, чи він знав об’їзний шлях.
— Але він мав потрапити на камеру. Це А316, їх там повно.
— Так, — відповіла Робін. Її трохи підтрушувало — мабуть, через каву натщесерце. — Добре, Раяне, мені час іти.
— Так, гаразд. Який я збіса радий, що ти в безпеці. Кохаю тебе.
— І я тебе, — пошепки відповіла Робін, помітивши краєм ока якийсь рух, і справді, з кімнати для допитів нарешті вийшов дуже незадоволений Страйк.
— Ти досі тут, — зрадів він, щойно її побачив. — Думав, уже поїхала. Ти ж, мабуть, страшенно втомилася?
— Ні, — відповіла Робін. — Я ніби… наелектризована.
— Теж так почуваюся, коли в мене стріляють, — відповів Страйк. — Може, доїдемо вже до того довбаного «Макдональдса»?
— Фантастична пропозиція, — озвалася Робін, ховаючи мобільний у кишеню.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
За сорок хвилин Страйк та Робін вийшли з убера біля цілодобового «Макдональдса» на Стренді.
— Я буду все, — заявив Страйк, прямуючи до стійки. — А ти?
— Ну… бігмак і ще…
— Курва, а тепер що? — загарчав Страйк, у якого задзвонив мобільний.
Взявши слухавку, він почув голос Мідж і гуркіт машини.
— Здається, вони перевозять Лін. Вдень до офісу приходило двоє чоловіків. Їм показали флігель, вони вийшли звідти і знову пішли. Вона тоді не здогадалася, що це поліція, бо вони були у цивільному одязі… проїхали просто повз мене, я мала б здогадатися, що то копи, але от чесно, вони були такі доглянуті, що я їх прийняла за ґеїв, які вирішили відпочити. Я третій день живу в машині і просто нетямлюся, — з викликом додала вона.
— Дуже розумію, — відповів Страйк, поки Робін замовляла їжу.
