— Як тобі така теорія? — спитав він. — Рейні передознувся, бо знав, що опиниться по вуха в лайні, коли людина, яка дзвонила, дізнається, що він прохопився мені про щось зайве.
— Про що саме?
— Гарне питання. Він весь час тримався дуже сторожко. Казав, що мусив «прибирати» за Вейсами, що скоєне не дає йому спокою…
— Можливо, — раптом сказала Робін, — він мав знищити ті полароїди? І сам факт того, що вони існують, ставив його під удар?
— Може бути. Бо від одного вигляду тих полароїдів він перелякався до чортиків.
Страйк знову підвівся і пішов до кабінету, а тоді повернувся з дошкою. Зачинивши двері між кімнатами, він спер на них дошку і знову втупився у неї. Запала найдовша пауза, протягом якої партнери мовчки сиділи й дивилися на фотографії, вирізки та нотатки.
— Щось із цього, — нарешті сказав Страйк, — точно не має жодного значення. Якісь люди були там, але не брали участі в подіях. Якісь спогади переплуталися. І нещасні випадки справді мали місце, — додав він, перевівши погляд на портрет Дженніфер Вейс.
Знову підвівшись, він зняв із дошки фотографію юдолі Кевіна Пірбрайта, зроблену одразу по його смерті, і з нею повернувся за стіл, де почав уважно розглядати. Робін втупилася у слова «БІГУН НА ПЛЯЖІ?», а от увагу Страйка захопило безневинне словечко на Кевіновій стіні, яке він бачив і раніше, але не зважав на нього. Він підняв очі на полароїди з людьми у свинячих масках і по кількох довгих хвилинах споглядання усвідомив дещо й повірити не міг, що це не спало йому на думку раніше.
Страйк подумки відступив від нової теорії, щоб вивчити її з усіх боків у всій повноті, та з будь-якого ракурсу вона здавалася гладенькою, врівноваженою та цілісною. Все поверхневе та неважливе тепер було відкинуто.
— Здається, я знаю, що сталося, — сказав Страйк. І коли він вдихнув, щоб почати розповідати, у голові пролунала фраза, яку він нещодавно почув від чоловіка, ніяк не пов’язаного з Універсальною гуманітарною церквою.
«І хай сокира впаде на винуватця тяжко».
«І Цзін», або «Книга Змін»
" Ї Цзін», або «Книга Змін»
Серед численних справ, які треба було виконати, щоб агенція змогла довести, як, чому і чиїми зусиллями Дайю Вейс зникла назавжди, одну з найважливіших Страйк доручив Семові Барклею, якого на наступний після стрілянини день, коли Робін поїхала додому поспати, він викликав із Норвіча. Партнери погодилися в тому, що досі безплідний намір дочекатися появи Емілі Пірбрайт зі скринькою для пожертв слід облишити, а натомість зосередитися на доведенні того, що міф про Утоплену пророчицю не має жодних підстав.
— І наскільки далеко я можу зайти, щоб підбрехатися до цього хлопа? — спитав Барклей, поклавши в кишеню папірець зі знайденими Страйком в інтернеті іменем, адресою, місцем роботи та фотографією чоловіка, з яким він мав за всяку ціну потоваришувати.
— Безлімітний бюджет на алкоголь. Наркотиків він, мабуть, не вживає. Користуйся військовим минулим. Зроби себе цікавим.
— Прийняу, зроблю.
— І будь обережний. У справі задіяний пістолет, в якому ще лишилися кулі.
Барклей жартівливо відсалютував і пішов, розминувшись із Пат у дверях.
— Всіх обдзвонила, — сказала вона, тримаючи в руці папірець, на якому Страйк написав імена та номери, що належали Еріку Вордлу — його найкращому другу в лондонській поліції; Ванессі Еквенсі — це була подруга Робін із поліції; детективному інспектору Джорджу Лейборну, який дуже допоміг агенції з минулою справою, а також Раяну Мерфі. — Наразі відповів тільки Джордж Лейборн. Готовий зустрітися наступної середи ввечері. Решті я лишила повідомлення. Не розумію, чому Робін не може запросити Раяна сама.
— Бо це запрошення від мене, — відповів Страйк. — Мені треба зустрітися з усіма водночас і викласти все, що ми маємо, щоби вдарити по УГЦ якомога дошкульніше й не давши Вейсу та його адвокатам підготуватися.
— Типа, що стріляв у вас із Віллом, досі не затримали, — пробурчала Пат. — На що йдуть наші податки, га?
Протягом цілого ранку на різних новинних каналах з’являлися розмиті фотографії синього «форда», які супроводжував заклик до громадськості надати інформацію. Радий, що їхні з Робін імена ніде не випливли, Страйк, який сьогодні вже мусив двічі брати таксі, розумів, що треба десь орендувати машину для роботи, поки поліція не закінчить із його «БМВ».
— До речі, дзвонив Денніс, — додала Пат. — Віллу вже трохи краще.
