— Чудово, — відповів Страйк, який сьогодні вже вислухав від Пат десятихвилинне вичитування на тему шокового стану, в якому Вілл повернувся додому глупої ночі. — Він часом не готовий обговорити імунітет від судового переслідування з моєю подругою адвокаткою?
— Ще думає, — відповіла Пат.
Страйк утримався від демонстрації роздратування з приводу ідіотської, на його думку, впертості Вілла Еденсора.
Пат з електронкою в зубах повернулася за свій стіл, а Страйк протер очі. О шостій ранку він сам посадив Робін у таксі, наполягаючи на тому, що далі ризикувати їм просто не можна. Попри безсонну ніч, він ще не лягав: надто багато всього треба було обміркувати, організувати та зробити, і все — дуже ретельно і непомітно, якщо вони справді хотіли заскочити УГЦ зненацька й так, щоб більше ніхто не дістав кулю в лоба.
Задзвонив мобільний, Страйк його намацав.
— Привіт, — сказала Робін.
— Ти ж мала хоч трохи відіспатися.
— Я не можу, — відповіла Робін. — Приїхала додому, лягла, годину полежала без сну і знову встала. Перепила кави. Які новини?
— Бачився з Барклеєм, подзвонив Ільзі, — відповів Страйк, придушивши позіхання. — Вона залюбки захищатиме Вілла та Флору, якщо вони будуть не проти. Шах на шляху до Бірмінґема.
Страйк підвівся і знову визирнув на вулицю. Високий і спортивний чорношкірий чоловік із зеленими очима нарешті повернувся, але цього разу сховався трошки краще, ставши у четвертій від офісу арці на іншому боці вулиці.
— За нами так само стежать, — повідомив Страйк Робін, — але знову клоунський загін. Коли вранці я їздив на Седар-Террейс, його тут не було.
— їздив? Ти? Ми ж наче домовилися уникати безглуздого ризику?
— Шаха я послати не міг, Барклей був ще у Норвічі, а Мідж спала. У будь-якому разі, я нічим не ризикував, — додав Страйк, відпускаючи жалюзі, які знову зімкнулися. — Зараз поліція всюди шукає нашого стрільця, і безпечнішого часу їхати до Розі Фернсбі, ніж зараз, не буде. З убивством людей є така проблема, що як схибиш, то не тільки підтвердиш їхні підозри, а ще й зробиш мішень із себе. Власне, — провадив Страйк, знов опускаючись на свій стілець, — Розі-Бгакта там і знайшлася.
— Та ти що? — зраділа Робін.
— Так. Збіса противна жіночка, хоча, може, я б поставився до неї приязніше, якби не був такий убитий втомою. Каже, що не бере стаціонарний телефон, бо всі дзвінки адресовані матері… що логічно, адже це її будинок.
— Що вона каже про полароїди?
— Точно те, чого ми чекали. Утім, новина про те, що їй загрожує небезпека, її збадьорила, і я переконав їй переселитися кудись у пансіон за рахунок Коліна Еденсора.
— Добре. Слухай, мені трохи лячно, що Мідж поїде на Чапмен-Фарм.
— Вона 6 сама цього захотіла. Вічно ображається, що я не пускаю її на небезпечні завдання. Вона, звісно, до біса неслухняна, але боягузкою її ніяк не назвеш.
Робін, яка, почувши слово «неслухняна», закотила очі, спитала: — А раптом вони тепер встановили камери і в сліпій зоні теж? — Якщо це не камери нічного бачення, нічого з нею не станеться, аби тільки добре сховалася і не забула кусачки для дроту. Мусимо ризикнути. Не маючи матеріальних доказів, ми хрін доведемо, що це сталося…
До речі, Пат наразі пише останній звіт по Коханчику. Тобі це сподобається: Дев спіймав його в тому-таки готелі, що й Біґфута, з іншою дівчиною зі Східної Європи.
— Та ну.
— Так, і я вже переслав фотографії клієнту. Нові ролекси Коханчику не світять. Нам із тобою лишається Гемпстед, поки решта працює над справою УГЦ. Якщо пощастить, клоуни, які за нами стежать, вирішать, що після стрілянини ми втратили інтерес до УГЦ.
— Я все ж таки боюся за Сема. Раптом…
— Барклей дасть собі раду, — запевнив Страйк. — Кидай боятися за нього та за Мідж, а краще зосередься на тому факті, що ми намагаємося розвалити збіговисько мудил, які промивають мізки тисячам, ґвалтують людей і торгують дітьми.
— Я на ньому дуже зосереджена, — сердито відповіла Робін. — Щоб ти знав, останні шість годин я просіювала всіх Айзеків Міллзів у Сполученому Королівстві.
— І?
— І знайшла ще двох потрібного віку. Один дипломований бухгалтер, а другий сидить.
— Оце перспективно, — сказав Страйк. — Де?
— У Вандсворті.
— Ще краще, — мовив Страйк. — їхати недалеко. За що?
— Ненавмисне вбивство. Просто зараз копаю далі.
— Супер. — Страйк почухав підборіддя. — Якщо це він, з’їзди до нього ти. Може, з ним треба ніжніше, ніж я обійшовся з Рейні.
Він вирішив не казати, що візиту красивої молодої жінки Міллз зрадіє більше, ніж появі сорокаоднорічного чолов’яги зі зламаним носом.
— Щоб усс це влаштувати, знадобиться час, — стривожено сказала Робін.
— Нічого. Маємо все зробити або добре, або ніяк. Я тут намагаюся домовитися про зустріч із нашими друзями з поліції…
— Знаю, Раян мені щойно дзвонив, отримав повідомлення Пат, — відповіла Робін.
«То якого хріна він не передзвонив Пат?» — негайно спала Страйкові неприємна думка.
— Він зайнятий до наступного тижня.
