— Ви ж розумієте, що якщо допоможете у цьому розслідуванні, то про вас піде слава. Ви допоможете покласти кінець масштабному криміналу. Той факт, що ви хворі, також отримає розголос. Серед тих, хто потрапив у пазурі цієї секти, є люди із заможних та впливових сімей. Гляньмо правді у вічі: якщо нічого не зміниться, про нову печінку ви зможете хіба що мріяти.
Вишкір Міллза став ширшим.
— Хрін ти розвалиш цю секту, — сказав він, — хоч що я розповім.
— Помиляєтеся, — відповіла Робін. — Нехай Черрі і не втопила Дайю, це не означає, що вона не скоїла чогось майже настільки ж поганого. Без її сприяння всього цього не було б.
Ледь помітне тремтіння у кутиках Міллзових губ підказало їй, що він почав слухати уважніше.
— Ви не усвідомлюєте, — провадила Робін, змушуючи себе нахилитися до нього, хоч це й наближало її до джерела бридкого дихання Міллза, — що ця секта тримається на смерті Дайю. З неї зробили пророчицю, яка зникла в морі, а тоді знову повернулася до життя. Вони вдають, що вона матеріалізується в їхньому храмі. Якщо довести, що вона насправді не втонула, то виявиться, що їхня релігія спирається на брехню. І якщо саме ви надасте потрібний доказ, купа людей, серед яких є справжні багатії, дуже захоче, щоб ви були в доброму здоров’ї та дали свідчення. Ви станете для них останньою надією на зустріч із рідними.
Тепер Міллз слухав дуже уважно. Кілька секунд він сидів мовчки, а тоді сказав:
— Та вона цього не робила.
— Чого саме?
— Не вбивала цю Далулу, чи як її.
— То як усе було насправді? — спитала Робін, знімаючи ковпачок із ручки.
Цього разу Айзек Міллз почав розповідати.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
За сорок хвилин Робін вийшла з Вандсвортської в’язниці у піднесеному настрої. Витягнувши з сумки телефон, вона засмутилася, побачивши, що батарея майже порожня: чи то вчора у Мерфі він не дозарядився, чи — і це, зважаючи на його вік, більше скидалося на правду — їй вже треба новий мобільний. Відійшовши достатньо далеко від членів сімей, які теж покидали будівлю, вона подзвонила Страйку.
— Ти був правий, — сказала Робін. — Керрі розповідала Міллзу практично все, особливо коли була п’яна. Він каже, що твереза вона потім все заперечувала, але в загальних рисах підтверджує все, крім того…
— Хто це спланував.
— Звідки ти знаєш?
— Бо навіть за двадцять один рік вона досі так боялася ту людину, що вкоротила собі віку.
— Але Міллз дуже чітко каже, що то була суцільна підстава. Керрі сфабрикувала утоплення, Дайю на тому пляжі ніколи не було. Розумію, що це абищо, через другі руки зі слів покійниці…
— Зайвим не буде, — сказав на це Страйк. — Він дасть свідчення?
— Так, але лише тому, що хворий на гемо-щось-там і розраховує отримати за це нову печінку.
— Що-що нову?
— Печінку, — повторила Робін, прямуючи до автобусної зупинки.
— Пошукаю в супермаркеті. Слухай, ти вже бачила…
У Робін здох мобільний.
— Чорт!
Вона помчала до зупинки. На сьому була призначена зустріч із Мерфі у барі в центрі, але тепер Робін дуже хотіла якось договорити зі Страйком, бо перед самим зникненням зв’язку голос у нього був дивно збуджений. На жаль, Робін не уявляла, де він. На бігу вона пригадувала графік: якщо він зараз в офісі чи у себе в квартирі, є шанс встигнути зустрітися з ним перед тим, як вирушати до Вест-Енду.
Годинна поїздка назад на Денмарк-стріт здавалася нескінченною. Подумки Робін тасувала різні сценарії, намагаючись знайти підходи до вбивці у світлі наданих Міллзом свідчень, які підтвердили теорію Страйка і нададуть ваги усім іншим зізнанням, які вони зможуть отримати. Однак бачила вона й підводні камені, особливо якщо загорнуті в пластик предмети в офісі не розкриють нічого корисного.
У ту безсонну ніч в офісі вони зі Страйком дійшли висновку, що крім Айзека Майлза є ще четверо людей, чиї свідчення, складені разом, допоможуть зрозуміти, що насправді сталося з Дайю, навіть якщо джерело плану все відкидатиме. Однак усі вони мали вагомі причини мовчати, а двоє, мабуть, навіть не розуміли, що знають щось важливе. Певності, що вони отримають сокиру, що зможе підрубати коріння небезпечної і звабливої релігії Джонатана Вейса, не було.
За годину з хвостиком спітніла і розхристана Робін прибігла на Денмарк-стріт, але на сходовому майданчику біля офісу в неї упало серце: двері були замкнені, світло не горіло. Тоді над головою почулися кроки.
— Що нахрін сталося?! — спитав Страйк, спускаючись сходами.
— В сенсі — що? — аж сахнулася Робін.
— Я перелякався до всирачки, — думав, тебе схопили на довбаній вулиці!
— Телефон здох! — відповіла Робін, дуже незадоволена такою зустріччю з боку партнера, до якого щойно бігла. — Плюс я була у Вандсворті серед білого дня… і не починай мені розводитися про пістолет! — додала вона, правильно вгадавши наступні слова Страйка. — Ти б почув постріл!
Оскільки саме про це Страйк нагадував собі останні шістдесят хвилин, йому довелося проковтнути дорікання. Однак, нездатний одразу перемкнутися з гострої тривоги на нормальний розмовний тон, він огризнувся:
