Робін стояла на зануреному в сутінь верхньому поверсі храму дуже тихо. Вона пробула тут уже майже п’ять хвилин. Наскільки вона почула, дитина, яка тепер замовкла, плакала у кімнаті в самому кінці коридору, вікна якої мали виходити на Руперт-Корт. Скоро потому, як дитина перестала кричати, стало чути, що ввімкнувся телевізор. Хтось слухав репортаж про події на Чапмен-Фарм.
— …як видно на зйомці згори, Джоне, криміналісти працюють у шатрі на полі за храмом та іншими спорудами. Як ми вже повідомляли…
— Вибач, що перебиваю, Анджело, але є новина: зроблено заяву для преси від імені очільника УГЦ Джонатана Вейса, який наразі перебуває в Лос-Анджелесі.
«Сьогодні Універсальна гуманітарна церква стала жертвою безпрецедентної та невмотивованої атаки з боку поліції, яка принесла тривогу та страх членам церкви, які мирно живуть у наших спільнотах в Сполученому Королівстві. Церква відкидає будь-які звинувачення у злочинних вчинках і гаряче засуджує тактики, які поліція застосовує до беззбройних та безневинних вірян. Наразі УГЦ проводить юридичні консультації, щоб захистити себе та своїх вірян від подальших порушень права на свободу віросповідання, гарантованого 18 статтею Загальної декларації прав людини ООН. Наразі це наша єдина заява».
Наскільки могла чути та бачити Робін, тільки у кімнаті з телевізором хтось був. Двері були прочинені, світло від екрана сочилося в коридор. Вона почала обережно рухатися в той бік. Голоси журналістів перекривали звук її кроків.
— …заснована тут, у Сполученому Королівстві, так?
— Саме так, Джоне, наприкінці вісімдесятих років. Тепер, звісно, церква також діє в Європі та Північній Америці…
Робін дісталася дверей населеної кімнати. Схована в тіні, вона зазирнула у щілину.
У кімнаті було темно, світилися тільки екран телевізора і схожий на місяць ліхтар за вікном, який висів під склепінням Руперт-Корт. Краєм ока Робін помітила на ліжку з блакитним узголів’ям щось схоже на переноску для дитини, де, вочевидь, лежало немовля, пляшечку на підлозі та край поспіхом напханої сумки, з якого стирчали краї матерії. Однак її увага була прикута до жінки, що стояла навколішки на підлозі спиною до дверей. Вона мала темне волосся, зібране у вузол, і була вдягнена в кофту та джинси. Руки в неї були чимсь зайняті. Глянувши на її відображення у вікні, Робін побачила, що перед жінкою лежить розгорнута книга, а сама вона швидко лічить стебельця деревію. З її шиї звисало щось біле на чорному шнурку. Робін придивилася до відображеного обличчя, і її серце шалено закатало у грудях. Зі знайомими острахом та огидою, які б вона відчула, якби побачила на підлозі живого тарантула, вона впізнала довгий гострий ніс і різновисокі очі Мадзу Вейс.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
Поки Страйк та Абіґейл розмовляли, у кімнаті поступово сутеніло. Тож Абіґейл підвелася, увімкнула світло, а тоді повернулася до детектива і знову сіла.
— Та як вона може бути живою? Маячня.
— Припустімо, — тільки припустімо, — відповів Страйк, — що твій батько і Дайю хотіли сховати Дайю від Ґрейвзів, щоб вони не змогли взяти ДНК на аналіз і встановити, що вона донька Александра, а не твого батька. Окрім того факту, що Мадзу хотіла лишити доньку при собі, чверть мільйона теж повернулася б до Ґрейвзів, якби вони оформили опіку.
Що, коли твій батько та Мадзу сфабрикували смерть Дайю, а Шері стала їхньою свідомою спільницею? Скажімо, Дайю не втопилася, а була вивезена з ферми на період, достатній, щоб сильно змінитися. А за три роки вона повернулася вже під іншим іменем, іменем дитини, яку буцімто возили до Бірмінґема та виховували майбутню очільницю церкви. Спогади розмилися. Зуби можна випрямити. Скільки кому років, ніхто на фермі точно не знаю. Що, коли твій батько та Мадзу видали Дайю за Бекку Пірбрайт?
— Та ну, — заперечила Абіґейл. — Брат і сестра побачили б, шо то не Бекка! А мати! Мати точно впізнала б! Люди не змінюються настільки сильно. Хрін би в них таке вийшло.
— А ти не думаєш, що людям можна так промити мізки, що вони погодяться з усім, що їм скажуть очільники церкви? Навіть якщо доказ протилежного буквально дивиться їм у вічі?
— Та все б розкрилося, — стояла на своєму Абіґейл. — Дайю, якби вона повернулася за три роки, було б скільки — десять? І ось тобі безкоштовний факт: Дайю б усім розпатякала, хто вона насправді. Прикидатися звичайною дівчинкою, а не донькою Тата Джея і Мами Мадзу? Хріна лисого.
— В тому-то й річ, — заперечив Страйк. — До Бекки не ставилися як до звичайної дівчинки, коли вона повернулася. Зовсім навпаки. Її прискорено піднесли до верхів церкви, поки решту сім’ї тримали в рабстві на Чапмен-Фарм. Вона наймолодший принципал за всю історію церкви. Також твій батько зробив її духовною дружиною.
— Ось тобі, бляха, і відповідь! — сказала Абіґейл. — Вийшов би довбаний інцест, якби він її…
