— Ой, добре, — видихнула червонощока Робін, заскочивши до офісу. Вона щойно виконала забіг уздовж Оксфорд-стріт. — Ще не прийшов… я про Раяна.
— А він зайде? — спитала Пат, яка за своїм звичаєм стукала клавішами з електронкою в зубах, помітно потішена перспективою подивитися на красунчика Мерфі.
— Так, — відповіла Робін, скидаючи куртку, яку дарма надягнула такої теплої вересневої днини. — Він по мене заїде, ми тут вирішили на кілька днів вибратися з міста, і я сильно запізнилася… і він теж.
— Насвари його за це, — порадила Пат. — Може, квіти купить.
— Це дуже сумнівна поведінка, Пат.
Офісна менеджерка випустила з рота електронку.
— А знаєш, де цей?
— Hi, — відповіла Робін, тягнучись по порожню папку на полиці. Вона зрозуміла, що Пат має на увазі Страйка, на якого зазвичай казала «цей», якщо його не було поруч.
— Пішов на зустріч з її сестрою!
— З чиєю сестрою?
— Шарлоттиною! — відповіла Пат гучним шепотом, хоча в офісі були тільки вони з Робін.
— О, — сказала Робін.
Страшенно заінтригована, але не маючи бажання пліткувати про приватне життя Страйка з офісною менеджеркою. Робін узяла папку і почала копатися в сумці.
— Я насправді тільки занести ці нотатки. Скажете Страйку, що вони тут, якщо він прийде, коли я вже піду? Можливо, йому буде цікаво.
Робін щойно мала зустріч із новим клієнтом агенції, професійним гравцем у крикет, в його квартирі у Челсі. Вона думала, що на інтерв’ю вистачить години, але натомість воно тривало всі дві.
— Так, звісно. І як тобі цей новий клієнт? — спитала Пат, знову тримаючи в зубах електронку. Чоловік, про якого йшлося, був високий, білявий і симпатичний, і Пат була дещо розчарована, дізнавшись, що попереднє інтерв’ю відбудеться не в офісі, а в нього вдома.
— Ну, — відповіла Робін, яка не хотіла не тільки пліткувати з Пат про Страйка, а й критикувати при ній клієнта. — Йому не сподобалися Маккейби. Саме тому він повернувся до нас.
Насправді спортсмен із Південної Африки, якого Страйк в одній телефонній розмові назвав мудилом, виявився водночас і неприємно зверхнім, і недоречно грайливим, особливо в світлі того, що протягом всього інтерв’ю на кухні чекала його дівчина. Склалося враження, ніби він вважав себе за замовчанням найгарнішим чоловіком, який останнім часом траплявся на очі Робін, і дав їй зрозуміти, що й вона на його смак нівроку. Робін вирішила, що розкішна брюнетка, яка після розмови проводила її до виходу, або пристає на його думку про самого себе, або просто задоволена шикарною квартирою та «Буґатті» і тому не скаржиться.
— Він у житті симпатичний? — поцікавилася Пат, дивлячись, як Робін складає нотатки про гравця в крикет у папку і підписує її його іменем.
— Якщо вам такс до вподоби, — відповіла Робін, а тим часом скляні двері відчинилися.
— До вподоби що? — спитав Страйк, заходячи до офісу в костюмі з ослабленою краваткою і вейпом у руках.
— Біляві гравці у крикет, — обернулася до нього Робін. Партнер здавався втомленим та розбитим.
— А, — буркнув Страйк, вішаючи піджак. — Він у житті таке саме мудило, як по телефону?
Розуміючи, що план не бухтіти на клієнтів у присутності Пат вже пустився берега, Робін спитала:
— А наскільки він був противний по телефону?
— Вісім із половиною балів з десяти, — відповів Страйк.
— Тоді в житті він такий самий.
— Розкажеш новини, поки не пішла? — спитав Страйк, глянувши на годинник. Він знав, що сьогодні в Робін починається давно заслужена відпустка. — Чи тобі вже час?
— Ні, я ще чекаю на Раяна, — відповіла Робін. — Час ще є.
Вони зайшли до кабінету, і Страйк зачинив двері. Дошка на стіні, зовсім недавно обліплена фотографіями та нотатками зі справи УГЦ, тепер була знову порожня. Полароїди було передано поліції, а решта пішло в архів, який у сейфі чекав на можливе використання в суді, коли суд буде. Тіло Джейкоба упізнали, і звинувачення у знущанні над дитиною з Робін нарешті було знято. Поїздка на вихідні з Мерфі частково була на відзначення цього факту. Робін і сама бачила, наскільки веселішим і здоровішим стало її відображення у дзеркалі, коли з пліч упав цей тягар.
— Отже, — сказала Робін, — він вважає, що колишня дружина має роман з одруженим журналістом із «Мейл», і саме тому там останнім часом публікують скандальні статті про нього.
— Що за журналіст?
— Домінік Келпеппер, — відповіла Робін.
— Він встиг одружитися?
— Так, — відповіла Робін, — з такою собі леді Вайолет, яка тепер теж має прізвище Келпеппер.
— Жирний вийде скандал, — без усмішки сказав Страйк. Від нього тхнуло пригніченістю, як колись, коли він ще не взявся до здорового способу життя, тхнуло цигарковим димом.
— Як ти? — спитала Робін.
— Що? — перепитав Страйк, хоча почув її добре. — А. Та нормально.
Але насправді він затримав її в приймальні, бо хотів побути разом, поки була нагода. Робін завагалася, не знаючи, чи наважиться спитати, і таки наважилася.
— Пат сказала, що ти ходив на зустріч із сестрою Шарлотти.
— Сказала-таки? — перепитав Страйк, але без обурення.
— Це вона тебе запросила, чи…
— Це вона мене запросила, — відповів Страйк.
Запала коротка пауза.
