Був суботній ранок. Робін вже сорок п’ять хвилин сиділа у храмі на Руперт-Корт. Сьогодні виступав чоловік, який напоумляв Вілла Еденсора на Бервік-стріт. Він назвався сином Тата Джея — Тайо. Всі активно зааплодували, і Робін теж, але на думку їй спала характеристика, яку дав Тайо Кевін Пірбрайт: «нестриманий виконавець» УГЦ.
Тайо мав негусте темне волосся нижче вух і такі самі великі сині очі, як у батька, а може, і квадратну щелепу Джонатана, але за другим підборіддям її не було видно: Тайо носив кількадесят кілограмів зайвої ваги. Робін він нагадував розгодованого пацюка: з довгим гострим носом і на диво маленьким ротом. Промова Тайо була емфатичною та дидактичною, і хоча паства час до часу бурмотіла, погоджуючись із ним, ніхто не сміявся і не плакав.
У першому ряду сьогодні сидів відомий романіст Джайлз Гармон. Робін упізнала його, коли він проходив повз. Гармон був невисокий на зріст і відпустив волосся, мов справжній денді, а ще мав тонкі, майже тендітні риси і тримався скуто, ніби постійно готувався до чужих поглядів. Товариство йому складав яскравий добродій років сорока з чорним волоссям, євразійськими рисами та глибоким шрамом від злегка кривого носа до щелепи. Ці двоє крокували проходом повільно, махаючи знайомим та служкам. На відміну від Нолі Сеймур, чоловіки не зображали ніяковість, а схвально усміхнулися, коли віряни пропустили їх і звільнили місця попереду.
«Та закругляйся вже», — утомлено думала Робін, слухаючи балаканину Тайо. Раян учора залишився у неї, і після сексу вони багато розмовляли, здебільшого про ризикованість роботи під прикриттям. Робін не була такою необізнаною чи зверхньою, щоб уважати, що їй не треба порад, але перед самим сном у неї майнула думка: «Слава Богу, я не розповіла тобі про духовне єднання».
Тайо Вейс нарешті завершив промову. Йому аплодували з повагою, але геть не так завзято, як його батькові чи Бецці Пірбрайт. Світло увімкнули, знову заспівав Девід Бові. Робін не поспішала вставати й копирсалася у своїй сумочці від «Ґуччі», сподіваючись, що білява служителька знову підійде. Повз пройшов Джайлз Гармон, велично киваючи наліво й направо. Його високий супутник лишився біля сцени, де його оточила невелика юрба.
Робін затрималася у проході, з непевною усмішкою роздивляючись пророків на стелі — ніби вперше їх помітила. Вона стояла майже точно під Утопленою пророчицею у білих шатах і з недобрими чорними очима, коли почувся знайомий голос:
— Ровено?
— Привіт! — стрепенулася Робін. Підійшла білявка, яка вже розмовляла з нею. Вона усміхалася, а в руках мала стос брошур, які здавалися товщими, ніж ті, що зазвичай лежали на поличках перед сидіннями.
— Як класно, що ти повернулася!
— Ага, — усміхнулася Робін. — Ніби медом мені тут намазано.
Білявка засміялася, а Робін зрозуміла, що хтось стоїть просто за її спиною. Обернувшись, вона мало не зазирнула в обличчя Тайо Вейсу й відчула спазм антипатії. Вона не пам’ятала, коли востаннє їй настільки хтось не подобався. Вся стриманість знадобилася Робін, щоб усміхнутися йому наївно та приязно і сказати:
— Так надихає! Я про вашу промову. Дуже сподобалася.
— Дякую, — поблажливо озвався той і злегка торкнувся її спини. — Приємно знати, що вам сподобалося.
— Тайо, це Ровена, — сказала білявка. — Мені здається, вона…
— Майже напевно Сприйнятлива, — погодився Тайо Вейс, ледь відчутно торкаючись бретельки її ліфчика. — Так, це дуже помітно.
Робін дуже кортіло відштовхнути його руку, але вона трималася та усміхалася.
— Вам було б цікаво відвідати наш ретрит? — спитав Тайо.
— Я саме хотіла це запропонувати! — широко всміхнулася білявка.
— А що мається на увазі? — спитала Робін, всіма фібрами душі протестуючи проти руки Тайо Вейса у себе на спині.
— Тиждень вашого часу, — відповів той, заглядаючи їй у вічі. — На фермі Чапмен-Фарм. Там ви зможете пізнати глибше.
— Bay, — сказала Робін. — Звучить цікаво…
— Вас це дуже надихне, — запевнив Тайо.
— Це так захопливо! — кивнула до Робін білявка. — Природа, дослідження ідей, медитація…
— Bay, — повторила Робін.
— У вас є можливість вирватися з роботи? — спитав Тайо, не прибираючи руки.
— Я саме пішла з роботи і поки не знайшла іншу, — сказала Робін.
— Як вчасно! — вигукнула білявка.
— І коли це планується? — спитала Робін.
— Наш автобус їде з «Вікторія-Стейшн» о десятій наступної п’ятниці, — сказала білявка. — До Чапмен-Фарм їдуть три групи. Ось…
Вона простягнула Робін брошуру зі свого стосу.
— Тут уся потрібна вам інформація, що брати…
— Дякую! — усміхнулася Робін. — Залюбки поїду!
Тайо Вейс опустив руку на талію Робін і нарешті прибрав її.
— До зустрічі у п’ятницю, — сказав він, ідучи геть.
— Це так чудово! — сказала білявка, обнімаючи Робін, яка від подиву засміялася. — Просто дочекайся! Я чесно маю передчуття щодо тебе. Ти дуже швидко досягнеш духовної чистоти.
