Зображення виклав користувач на ім’я Місто Митарств. Його сторінка мала всього дванадцять підписників, що Страйка не здивувало. Всі малюнки — єдиний контент Міста Митарств — були точно такі самі кошмарні, як перший.
Маленька, довгокоса, оголена дитина лежала на землі в позі ембріона, ховаючи обличчя, а з обох боків від неї виднілася пара ніг із роздвоєними копитами. Зображення тримали складені серцем пазуристі волохаті руки: відверта пародія на символ УГЦ.
Така сама рамка оточувала й зображення нижньої половини голого чоловічого тіла, тільки замість ерегованого пеніса йому прималювали шпичастий дубець.
Пазуриста рука душила жінку з кляпом у роті, в її розширених зіницях миготіли літери «УГЦ».
На зображеннях часто фігурувала Дайю — іноді тільки обличчя, а іноді вся постать у білій сукні, з якої по підлозі навколо босих ніг розтікалася вода. Обличчя безокої кролички зазирало у вікна, просочений водою труп витав під стелею і виглядав з-поміж темних дерев.
Гучне «гуп!» змусило Страйка сахнутися. У вікно офісу врізався птах. Зо дві секунди вони з вороном дивилися один на одного, а тоді птах полетів у вихорі чорного пір’я.
Страйк, у якого трохи пришвидшився пульс, повернувся до сторінки Міста Митарств. І спинився на найскладнішій із побачених тут картинок: майстерному зображенні групи людей над чорним п’ятигранним басейном. Постаті мали каптури на головах, їхні обличчя ховалися в тіні, але обличчя Джонатана Вейса було освітлене.
Над басейном зависла примарна Дайю, дивлячись на воду зі зловісним усміхом. А на місці її відображення була інша жінка, яка лежала на поверхні води. Вона мала світле волосся і носила окуляри у квадратній оправі, але, як і Дайю, не мала очей — тільки порожні зіниці.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
На четвертий ранок Робін на Чапмен-Фарм жінок у гуртожитку розбудили, як завжди, о п’ятій звуками великого мідного дзвона. Так-сяк поснідавши, як завжди, ріденькою кашею, новонавернені лишилися в їдальні: групи мали переформатувати.
Всі члені групи Вогню, крім Робін, потрапили до інших груп. Її новими товаришами стали, серед інших, професор Волтер Фернсбі, Амандіп Сінґх (який у храмі був у футболці зі Спайдерменом) і молода жінка з коротким і шорстким темним волоссям на ім’я Вів’єн.
— Шо ви, як ви? — спитала вона, приєднавшись до решти.
Попри всі намагання Вів’єн говорити на кокні, Робін прислухалася до її ремарок і відзначила невиправний акцент представниці середнього класу.
Робін була практично певна, що цього разу групи набирали не навмання. Тепер група Вогню складалася винятково з людей, які всі мали вищу освіту, а більшість — ще й гроші чи заможних родичів. Натомість до групи Металу ввійшли новонавернені, яким щоденна робота давалася найважче. Серед них була й руда вдова Маріон Гакслі, а ще кілька рекрутів, від яких Робін чула скарги на голод і втому, в тому числі зеленокоса Пенні Браун.
Коли групи переформатували, все продовжилося за звичним розпорядком. Робін і решту групи Вогню прогнали крізь низку вправ, — то фізичних, то духовних. Нагодувавши свиней і поклавши свіже сіно курям у гніздові ящики, вони потрапили на лекцію про доктрину церкви, яку проводив Тайо Вейс, а тоді співали мантри в храмі, і Робін, уже втомлена, ввійшла в приємний транс, який помітно підняв їй настрій. Вона вже могла співати
З храму їх повели до чергової майстерні.
— Групо Вогню, до служіння, — промовила Бекка Пірбрайт, коли вони ввійшли до трохи більшого приміщення, ніж те, в якому робили іграшкових черепашок. Стіни тут були завішені плетеними і в’язаними солом’яними лялечками у формі зірок, сердець, спіралей та постатей, часто зі стрічками. У дальньому кутку кімнати двоє жінок — Робін впізнала ту, що приймала їх у день прибуття, та вагітну Ван — працювали над великою солом’яною скульптурою. На центральному столі перед кожним стільцем теж лежали купки соломи. На чільному місці стояла Мадзу Вейс у довших помаранчевих шатах і з перламутровою рибкою на шиї. В руках у неї була огорнута шкірою книга.
Постійних членів церкви за цим столом було менше, ніж на сеансі створення черепашок. Серед них була і дівчина з довгими сіруватими косами й великими блакитними очима, яку Робін вже запримітила. Вона свідомо сіла поруч.
