— Ґерайнт сказав... він стверджує, що Ейпріл розповіла тобі... — Ганна знову притихла й ковтнула, відчуваючи гупотіння пульсу в горлі, а потім подумала, що таке хвилювання не надто корисне для дитини. За якусь мить вона різко випалила: — Він сказав, що Ейпріл була вагітною.
Хай що Раян очікував почути, але точно не ці слова. Його обличчя сполотніло, з-під темної бороди завиднілася бліда шкіра. Але він не здивувався, принаймні не так, як мав би, якби дізнався про це щойно.
Запала довга тиша. Раян підніс чашку до вуст, повільно, із зусиллям надпив чаю, а потім відставив її й невпевнено кивнув.
— Це правда? — запитала Ганна.
Раян знизав плечима, підійнявши одне вище від другого.
— Хто зна. Ти ж пам’ятаєш, якою була Ейпріл.
— То ти думаєш, що це просто жарт?
— Я й досі не зрозумів. Ми... — Раян притих. Його обличчя засмикалося, він відвів погляд, щоб не дивитися Ганні у вічі. — Ми спали. Ти, певно, в курсі.
Ганна видихнула. Вона не знала, що відповісти. Здивувалася, що її підозри підтвердилися.
— Я... я не була впевнена, — зрештою мовила вона, — тоді точно. Але коли озирнутися назад... то я не дуже здивована. Довго?
— Майже весь рік, — відповів Раян і невдоволено скривив губи. — Перший раз до того, як дізнався, що вони з Біллом разом. Я не робив би цього, якби знав, що в них усе серйозно. Щонайменше я намагався переконати себе в цьому. Коли дізнався, відчув себе повним козлом. А оскільки це вже сталося раз, то...
Він знову знизав плечима.
— А Емілі? — запитала Ганна. Їй стиснуло горло від думки про Ем і масштаби зради. Ейпріл ніколи не дружила з Емілі так, як з Ганною. Між ними завжди точилася якась ворожнеча й недовіра. Але вони все ж
— Так, я почувався козлом і через це теж. Гірше ніж козлом. Але в тому й то річ — варто було мені раз зробити це, і я опинився на гачку Ейпріл.
— Що? Тобто вона тебе змушувала? — Ганна навіть не намагалася приховати скептицизм у голосі. Для Раяна такі слова були дуже зручними, а Ейпріл не треба було шантажувати хлопців, аби ті спали з нею. Якби вона тільки захотіла, до неї вишикувалася б довжелезна черга кандидатів.
Раян посмутнів на обличчі.
— Я знаю. Я знаю, що ти думаєш. І так, звісно, це правда: я міг би припинити все будь-якої миті. Я мав вибір. Щоразу, коли вона телефонувала, писала або підкрадалася до мене після гулянок, розповідаючи, що «Вілл заклопотаний», я міг їй відмовити. Я знаю. Я просто кажу, що важко відмовити комусь, хто має прямий зв’язок із твоєю дівчиною. Знаю, що поводився як засранець... але так, не брехатиму. Я таки хотів шпилити Ейпріл. От і шпилив. Ми обоє не бажали, щоб про це хтось дізнався.
Він скривив губи. Ганна побачила в його очах не лише самоненависть, а й відразу. Тільки тепер вона зрозуміла... або думала, що зрозуміла. Неприязнь Раяна до Ейпріл була справжньою. Не через її багатство і вроду, не тому, що їй піднесли все на тарілочці. Принаймні річ була
— А вагітність? — запитала Ганна. В роті пересохло, тож вона надпила трохи чаю, який уже охолов. — Коли це сталося?
— Не певен. Я не бачився з нею останні кілька тижнів, вона була дуже заклопотана репетиціями й усім іншим. Але написала мені зранку після першої вистави. Коротке повідомлення: «Заглянь до своєї поштової скриньки». Я і зазирнув. А в ній лежав конвертик з тестом на вагітність, дві смужки. Я відписав: «Це що, жарт?», а вона відповіла: «Зовсім ні».
— О боже. — Ганна не знала, що думати. Ейпріл полюбляла такі витівки, але водночас... — А той тест хоч скидався на справжній?
— Ну ти й випалюєш! Звідки мені знати? — різко видав Раян. — Я тоді ще не бачив тих тестів на вагітність. Вона могла намалювати ці смужки... е-е... — Він скривився, намагаючись пригадати забуте слово, а Ганна прикусила губу, щоб не втрутитися. —
Він затих. Ганна побачила сльози в його очах.
— Чому ти нічого не розповідав? — лагідно запитала вона.
Раян гучно пирхнув і провів здоровою рукою по волоссю, від чого воно наїжачилося, ніби колючки дикобраза.
— А ти як гадаєш? Бо її задушили, а я розумів: коли розповім їм про тест, то підставлю, і себе, і Вілла. А ще я не був