Раз ся Пчоли вироїли, Но, бідні, без Матки; Однак вірно позносили Добиток і статки,Що дістали в віні По своїй родині, Вся зо всімВ новий дім.Й зачали робити; То хатку ліпити, То збирати мід,То пилок на плід, І щиро, і вірно,Як Пчолам примірно. Но сумно без Матки! Хоть були достатки, Не мож було ладу Завести в громаду,Ґаздівство розвестиІ черву нанести.Тож ся Пчілки пожурили, Трохи крила опустилиІ сям і там По сусідам Стали посилати,Цариці питати.Сусіди бідиРугаються тому,І ще покрийому З їх гіркого лиха Радуються стиха.Сумує рій, Хоть молодий, Бо праця є,А сил не стає.Аж раз Трутень-повага Висадився в ясний день На перегру сив’ягаІ занюхав свіжий пень. І ну ж в очко до роя:— Помагай Біг вам, друззя! Як живете, біднята?Чи в достатках вам хата?А ПчолиПоволі:— Зум-зум-зум! Дум-дум-дум! —Спереду і ззаду Зачали нараду, Трутня на столицю Ведуть, як царицю, І дай же надвір Гостя величаву Голосити славуНа цілий мир.Сусіди зачули, Здумілись, забулиІ ну ж собі до діриТа й зад догори:— Хи-хи-хи! ха-ха-ха! А пек, пек, цураха, Кумцю, кумцю, подивіть, В якій славі дармоїд!Недармо в полі й пустий вітер віє, І мою байку хтось порозуміє.
Євген ГРЕБІНКА (1812 — 1848)
ЦАП
«Мабуть, нема уже на світі правди! Мабуть, вона уже за море утекла!Чим я од Муцика поганший, справді? А пані те щеня учора привезла,Сьогодні вже йому і дзвоник почепили.Да як моторно він бряжчить,Як Муцик, бубличком задравши хвіст, біжитьТа гавкає на мир щосили!» —Так навіжений Цап на ввесь окіл гукав.Хазяїн, річ таку почувши(А по-цапиному він дещо розмишляв), Йому дзвінок на шию намотав.Здурів скажений Цап, ріжки назад загнувши, Махнув борідкою, замекав, заскакавІ геть-то честію такою запишнився, Да швидко став їй і не рад:Бо тілько Цап стрибне у панський сад,На шиї дзвін дзень-дзень! — народ заворушився, І гостя втришия в кошару мусять гнать.Прийшлось бідасі пропадать. Пройшло йому те врем’я, що, бувало,Майнув де здумавши, куди б то ні попало, Поїв, пообгризав — і слід пропав,А вибіга і долинки, і гори,Де був — то пожививсь; ніхто того не знав.Еге, я правду вам казав:Нащо було Паньку прохаться в прокурори!