Одваживсь Вовк у Лева попросити, Щоб старшиною до Овець Наставили його служити... Лукавий молодець!Попереду він кинувсь до Лисиці, Щоб тая нищечком у Львиці Поворожила про його; Лисичка здатна до сього:Крутнула хвостиком — і помоглося, — Все до ладу й прийшлося.Став думать Лев, що, може б, і не слід, Бо препоганий Вовчий рід, —Та треба ж іноді і жінці догодити...Тут як би владить так,Щоб який-небудь неборакНе здумав шелесту зробити: Скрутив, мов, як хотів...І Лев звелівКликнуть громаду на пораду. Ну, чи громаду то й громаду...Зійшлись... Ніхто нічого не сказав...І Вовчик старшиною став.А Вівці ж що? Хіба ж вони поснули,На раді стоячи? Про їх же діло йшло?.. От те ж то й лишенько! Овечок не було,Бо не покликали — забули...А слід побуть їм там!Панове громадяне!Ся байка вамВ пригоді, може, стане...<p>СОБАКА Й КІНЬ</p>Був на селі Квачан-собака, Кудлатий та товстий;Хвіст здоровенний, як ломака, І сам такий страшний.Раз, лежачи знічев’я на травиці У холодочку під кущем, Він розбалакався з КонемПро те, про се, про всякії дурниці, А далі річ на те звернув,Що він у господарстві — сила, Не те що Кінь або Кобила, —Усяк се, може, чув.— Що ж, Коню, ти? Попихач головатий... Диковина тим возом торохтіть;Велике діло борону тягатиАбо снопи возить! Он я: і череду у полі доглядаю,Ввесь двір, кошару стережу,До току побіжу — Цілісінькую ніч не спочиваю! — На річ таку Собаці Кінь сказав:— Се, може, й правда, хто вас знає; На світі всяк буває...А я б тебе про от що попитав:Коли б я не хотів у полі працювати, Коли б я хліба не возив,То що б стеріг тоді кудлатийІ що б він їв?І люди є такі ледачі,Мудрують по-собачи: Ми, бачте, сила, ми — стовби,У нас, мов, золоті лоби, Ми громадяне,А то все суччя копійчане, Бадилля світове!..Сказав би щось про Квачана такого — І що воно й до чого, —Та цур йому! Бо ще порве...<p>БДЖОЛА І МУХИ</p>
