Волинь виявилася так само нестравною для шлунка Еріха Коха, як колись Київ для генерала Ейхгорна. Кінець обидвох буде також однаковий. Нам байдуже, де сконає сучий син Кох — в Ровно чи Києві. Йде про те, Щоб він не виніс голови з України.
Галицьке Підкарпаття повстало проти німецьких окупантів. Ожила легенда про народного героя Гуцульщини Олексу Довбуша. Дух благородного бунтаря мчить на баскому коні горами й лісами, що простелилися між Серетом і Сяном, і де задудонить земля під копитами коня- примари, там спалахує легендарне голубе полум’я, і наче з-під землі стають на бій за волю тисячні загони.
Західна Україна донедавна була глибоким, дуже глибоким тилом німецької армії. Сьогодні цей тил клекотить кулеметними чергами, гуркотить вибухами мін, палає загравами пожеж над німецькими військовими об’єктами. Україна, воююча Україна від краю до краю пішла священною війною на ворога.
Лише на протязі кількох днів липня партизани Стані- славської області висадили в повітря два склади боєприпасів, спалили 600 тонн пального, вивели з ладу 38 нафтових вишок, два нафтоперегінні заводи, спалили 23 залізничні та шосейні мости, в жорстоких боях знищили понад 700 німецьких окупантів. Але це ще не розплата; це тільки її початок...
Першого серпня 1941 року, через місяць після загарбання західноукраїнських земель німцями, до Львова приїхав генерал-губернатор Франк. Виступаючи перед пре- зренними холуями, він сказав: «Моїм завданням буде зробити на цій землі волю фюрера найвищим законом».
І Франк виконував своє катівське завдання, як лише міг, з усіх своїх сил. Львів став Лембергом, Галичину оголошено п’ятою провінцією «польського» генерал-губернаторства, Волинь приєднано до «рейхскомісаріату». Після масових липневих розстрілів прийшли на зміну есесівцям каральні загони поліції. Карали за все: за сміливе українське слово, за кожний, хоч би й несміливий
протест проти системи небаченого насильства і грабунку, українців цькували на поляків, поляків на українців: З сморідних задвірків витягали людські гієни і казали їм за іудин гріш безчестити ім’я великого народу.