Гітлер довго думав, хто з нунівських каналій — найбільша каналія, нарешті пригадав собі Севрюка, німецького статиста з мирної конференції у Бресті.
«Ріхтік!» 38—гукнули з-руська по-німецькому нуни.
Однак щось зовсім протилежне сказали українські партизани. Ледве Севрюк з’явився на території України, як під його вагоном вибухло щось на зразок міни. Вибух- ло з такою силою, що з Севрюка не залишились ні ніж- « ки, ні ріжки, і нуни не мали навіть можливості влаштувати своєму фюрерові врочистого похорону.
Цього було нунам уже занадто. Доля виразно знущалася над ними. І вони вирішили перехитрити долю. Замість живого фюрера обрали собі мертвого.
І кого, подумаєте? Симона Петлюру! Того самого Петлюру, що його ці ж самі нуни називали ще так недавно по імені, тобто зрадником, запроданцем, мерзотником та іудою...
Кращого вибору нуни не могли зробити. Те, що Петлюра — іуда, нікому не заважатиме: він і надалі буде першим іудою серед іуд. Те, що він уже в землі, також нічого. Адже незабаром опиняться там і всі його підлеглі...
Ось і вся історія.
Мало, але цікаво.
АЛЬФРЕД І ЕРІХ
Літнього ранку 1943 року в степах Південної України загуло-зашуміло. В хмарі пилюги мчало 20 броньованих машин, за ними ще 20, а посередині одна найбільша і найміцніша з двома таємничими пасажирами.
Подумайте, дорогі читачі, що ми вирішили друкувати в «Перці» пригодницький роман?
Ми змушені вас розчарувати. Таємничі пасажири виявились не такими вже таємничими. Хто ж бо не знає двох розбійників з великої дороги — Альфреда Розенберга й Еріха Коха?
Та надамо слово дитині Геббельса — «Німецькому інформаційному бюро»,— бо ніхто інший не змалює такими соковитими барвами подорож, пригоди й епохальні відкриття цих двох героїв ненаписаного ще кримінального роману.
«Німецьке інформаційне бюро» (в скороченому вигляді: НІБито) насамперед повідомляє, що подорож по Україні справила на імперського міністра Розенберга та імперського комісара України гауляйтера Еріха Коха досить «сильне враження».
«Незважаючи на нестачу пального, тяглової сили і робочих рук,— твердить НІБито,— в рейхскомісаріаті України обробіток землі було проведено в великих масштабах».
Чудеса, правда? Без пального, без тяглової сили, без робочих рук, і раптом — «великі масштаби».
Як же ж пояснює це чудо НІБито? Дуже просто...
«Як міг переконатися імперський міністр, цього успіху ми домоглися, дякуючи великій ініціативі та енергії обласних комісарів і керівників сільського господарства».