Тепер зрозуміли? Осатанілий кат українського народу, садист, злодюга і хабарник Вехтер «відповідає уявленням», точніше кажучи, мріям українських націоналістів! Ну що ж, не дивно. Своя своїх познаша...
На цьому не кінець бандерівським компліментам на адресу Вехтера. Далі читаємо:
«Вірність і відданість правді та справедливості поєднані (ферайнт) у вашій особі».
А тепер почуєте зойк закоханого серця:
«Ох, як хотіли б ми, українські націоналісти, в ці важкі для наших народів години знайти спільну мову з такими німецькими націоналістами!..»
Далі автори листа називають наклепом обвинувачення в тому, що нібито вони, бандерівці, проти німців,
проти дивізії СС та проти грабіжницьких «контингентів». Листівки? Дурниця! Крім листівок, у них є агенти, а ті говорили щось зовсім інше:
«Ми не виступаємо проти контингентів, адже «бан- дерабвегунг» дало доручення своїм осередкам (целлен) впливати на селян, щоб вони здавали контингенти».
Ми не знаємо, що відповів Вехтер своїм бандерівським полюбовникам, та це й не має значення, особливо тепер, коли і Вехтер, і бандерівці викинуті червоноармій- ським багнетом у помийну яму. Важливе щось інше: що любов української націоналістичної мамзельки до німецького різника невиліковна та що тільки смерть одна розлучить цю пару.
ЧОМУ НЕМАЄ ЙМЕННЯ
Чотирнадцятирічна дівчинка не може спокійно дивитися на м’ясо. Коли в її присутності збираються смажити котлети, вона блідне і тремтить, як листок осики.
Кілька місяців тому в горобину ніч до селянської хати, недалеко від міста Сарни, прийшли озброєні люди і закололи ножами господарів. Дівчинка розширеними від жаху очима спостерігала агонію своїх батьків.
Один з бандитів приклав вістря ножа до горла дитини, але в останню хвилину його мозок народив нову «ідею».
— Живи собі у славу Степана Бандери! А щоб, чого доброго, не загинула з голоду, залишимо тобі продукти. Ану, хлопці, нарубайте їй свинини!..
«Хлопцям» ця пропозиція сподобалася. Вони постягали з полиць тарілки й полумиски і через кілька хвилин перед ошалілою з розпачу дівчинкою виросла гора м’яса із стікаючих кров’ю тіл її батька й матері...
Ось до чого дійшли виродки-бандити, що іменують себе «українськими націоналістами» — бандерівцями, бульбівцями, мельниківцями. їхня діяльність за останні роки — це безперервний ланцюг диких звірств, дивовижної розбещеності і неперевершених провокацій.