Але, крім Герінга, Розенберга, Ріббентропа, Франка, третя імперія народила тисячі й тисячі подібних їм талантів, яким тільки лиха доля не дозволила ввійти на сторінки історії, хоча б... кримінальної. А час іде вперед. Час минає, а за ним можуть, чого доброго, і їх діла пірнути у морок минулого, в безодню забуття. Діла непомітних і скромних ріббентропів, діла сіреньких солдатиків третьої імперії...
Я, тобто ми, як пишуть наші журналісти (люблю це «ми», з ним почуваєш себе не таким самотнім), отже, ми вирішили принаймні частково виправити заподіяну їм кривду і тому настроїли сьогодні свою ліру на патетичний тон.
Героями цієї повчальної, але правдивої розповіді буде подружжя Ауер, типове німецьке подружжя, щось на зразок сучасних Трістана та Ізольди. Досліди над першими роками їх співжиття дали нам небагато матеріалу. Нами було лише встановлено понад усякий сумнів, що в той час гер Ауер був швейцаром, а фрау Ауер покоївкою та що їх медові роки пропливли в Байройті, де навіть гегання гусок нагадує солодкі звуки «Лоенгріна» *.
Невідомо, чи атмосфера міста, насичена музикою співця тевтонського фурору, чи красномовність Геббельса вплинули на подружжя, та тільки-но заграли сурми, закликаючи нащадків Зігфріда до походу на Москву і Київ, панове Ауери покинули затишний Байройт і з двома легенькими чемоданами в руках подалися й собі на схід — добувати слави для тисячолітнього рейху.
1 настав день, коли захоплені очі подружжя Ауер спочили на прекрасному місті Львові і їх уста прошепотіли: «Це буде наша обітована земля! Тут у преславному німецькому Лембергу ми й від себе покладемо цеглину під тисячолітній рейх».
І... поклали. Не минуло і п’яти тижнів, як у самому центрі міста (там, де зараз магазин Особторгу № 1) з’явився новий фешенебельний гастрономічний магазин з двома новенькими вивісками: на одній красувалось прізвище Ауер* на другій, меншій,— три магічні слова: «Тільки для німців». В житті рудої фрау Ауер почалася героїчна епоха. Неприступна, як Валькірія *, і горда, як Брунгільда *, вона солдатськими кроками обходила величезний магазин, не спускаючи ні, на хвилину очей з 40 своїх рабинь. Шпіцрутен посвистував в її руках, коли погляд її обрав собі жертву, і за хвилину кривава смуга на щоці жертви свідчила про те, що в серці фрау Ауер звив собі гніздо гнів славетних тевтонів.