«Ландрат Вольфратсгаузена Ганс Тіємо був змушений подати у відставку. Його політика призвела до того, що нацистські елементи, особливо на селі, відновили свою руїнницьку діяльність і навіть почали тероризувати ту частину населення, яка охоче взялася за роботу по відбудові країни. Виступаючи на зборах у селі Боєрберг, Ганс Тіємо сказав: «Ми мусимо уяснити, що ворог стоїть у нашій країні і що він висмоктує з нас останню краплю крові. Наша валюта скоро майже цілком втратить будь- яку вартість. Заходи по денаціфікації не призведуть ні до чого, бо джерелом усього лиха є те, що в нашому управлінні є американці. Тим-то, крім кількох паразитів, ніхто не відчуває до американців ні найменшої симпатії».
«Коли на бургомістра Вольфратсгаузена був обраний Петер Зайдель, ландрат Тіємо посадовив самовільно на його місце свого друга Шльоссера, одного з керівних членів нацистської партії. Йому вдалося організувати нацистську кліку в ЗО чоловік, яка фактично керувала цілим районом».
Цю інформацію «Франкфуртер рундшау» доповнює скорботною нотаткою про те, що Тіємо все ще перебуває на волі і дає журналістам інтерв’ю з книжкою попередпи- ка нацизму Шпенглера * в руках...
Під цією інформацією читаємо:
«Юридичний скандал у Баварії. Генеральний прокурор у Мюнхені підтримує агента гестапо проти в’язнів гітлерівського концтабору. Переконаний демократ був на протязі 12 років переслідуваний гестапо. Він був змушений втекти з своєї батьківщини, потім його було ув’язнено в Бухенвальдський концтабір *. Тепер людина ожила. Але те саме гестапо, що мучило його 12 років, маючи до своїх послуг «демократичну» баварську юстицію, цькує нещасного і намагається знову позбавити його волі».
В цьому ж номері газети знаходимо невеличку ілюстрацію юридичних відносин у сусідній, англійській зоні окупації: німецький антифашист дістав від нинішнього німецького суду в місті Бремені два роки тюрми за те, що у свій час дезертирував з... гітлерівської армії.
Вже цих кількох газетних цитат досить, щоб переконатися, як самітно, по-сирітському мусить почувати себе на цій частині німецької землі добрий мрійливий Ферді- нанд, якого тут ніхто не хоче зрозуміти. Якщо всього сказаного мало, хай за нас зробить підсумки один з редакторів «Штутгартер цейтунг» у статті під меланхолійним заголовком з Гейне: «Про мій німецький край я думаю вночі».