Одна авіаційна частина, розташована поблизу Баден- Бадена, нараховує в своєму офіцерському корпусі 54 чоловіка, затаврованих печаттю офіційної зради. Це офіцери, нагороджені петенівським орденом «Франсіс», нагороджені власноручно Петеном і Лавалем. Найхарактерніше те, що гітлерівці у французьких мундирах прилюдно носять свої ордени на грудях та що при цьому жодна французька рука в окупаційній зоні не підніметься, щоб дати їм міцного ляпаса... Зрозуміло, що інтереси Французької республіки цим колабораціоністам чужі. В той час як французький уряд був змушений запровадити в усіх ділянках державного господарства найсуворіший режим економії, ці учні й послідовники Галіффе, Кайо * і Петена поводяться так, наче це їх зовсім не стосується. Невеличка ілюстрація. Баден-баденське бюро для справ адміністрації має в своєму розпорядженні «лише» 122 автомашини і щодня витрачає понад 7 тонн такого дорогоцінного сьогодні для Франції бензину...
Розуміється, що в такому кліматі квітам демократії важко розцвісти. Переконатись у цьому неважко. Досить взяти до рук видавану в Саарбрюкені газету для пімців «Нойє саарбрюкен цейтунг», яка тільки тим і відрізняється від геббельсівськзго «Фолькішер беобахтер», що в ній нацистську пропаганду треба читати не в рядках, а... між рядками.
Легкодумність? Ні, це тільки послідовність. Пєтенів- ський глечик так накипів нацизмом, що він смердітиме доти, доки його розіб’ють. А до тієї хвилини либонь досить-таки далеко. Правда, члени французьких Установчих зборів у своїй більшості серйозно занепокоєні тим становищем, що склалося за річкою Саар. Недавно Баден-Баден відвідала парламентська комісія, яка зібрала там чимало матеріалів. Та поки ці матеріали мандрують від комісії до комісії, баден-баденівські петенівці проводять далі свою політику. Користуючись вайлуватістю французької державної машинерії і поблажливістю командуючого окупаційною армією генерала Кеніга, вони поквапливо будують на підлеглій йому території бастіон реакції, об який повинні розбитися всі атаки демократичного Парижа.