Коли представник обвинувачення називає його вбивцею мільйонів, Штрейхер здивовано знизує плечима — адже він особисто не вбив ні одного єврея. Штрейхер здивований. Штрейхер обурений. Його щелепи люто жують гуму. Адже він тільки писав. Писав і друкував один рік, другий, десятий, двадцятий. З упертістю маніяка він бив завжди в одну і ту саму точку.
Така діяльність Штрейхера не могла не привернути до себе уваги Гітлера, який мав повне право назвати Штрейхера одним з своїх учителів. І в 1935 році — в день народження Юліуса Штрейхера — Гітлер приїжджає до Нюрнберга, щоб особисто побажати своєму франконсько- му паладинові довгих літ життя і здоров’я та подякувати йому за «невсипущу працю на користь націонал-соціа- лістської Німеччини».
Минає година за годиною. Слово «Штрейхер» усе ще не сходить з уст представника обвинувачення. Зачитуються нові й нові цитати з Штрейхерових «творів». Знайомимося з його ілюстрованою і віршованою книжечкою для «старого і малого», «розповідями для молодих дівчат», з його промовами, виголошеними в жіночих школах. І» слухаючи це все, дивуються навіть люди, які, позна
йомившись із нацизмом, не дивуються більш нічому. Де ж те дно падіння Німеччини?
Тільки Штрейхер не дивується. Вигідно вмостившись на своїй лавці, він гордо водить зором по залі, а коли зачитують його брудну писанину, він самовдоволено потакує головою, похітливо потираючи руки. До нього, бачте, ще не дійшло.
Не дійде! Такі голови не можна виправити. їх можна тільки зняти. Можна і треба!
ФЕРДІНАНД І КВІТИ
Кожен американець знає пісню про Фердінанда — одну з найбільш наївних щодо змісту, проте і найбільш зворушливих пісень у СІЛА. Кілька слів про особу героя пісні — Фердінанда. Насамперед — це бик. Точніше кажучи, не бик, а четверонога досконалість, разюче уособлення доброти й благородства. Просто не бик, навіть не сентиментальний бик, а бичок, бичатко, биченятко, тисячокілограмова еманація чистої, чистішої, ніж сльоза, поезії...