І ця баба, баба з обстриженим волоссям, сидить перед вами 8 ногами, окутаними ковдрою, й тримає себе так, наче вона й справді на базарі. Від її уваги не вислизне ні одне слово. Під час перерви розвішує вуха наліво й направо, злими, засаленими очима водить по всьому залу і з пильною цікавістю приглядається до кожної нової особи. Коли в руках захисника з’явиться газета, баба витягає шию з сувоїв червоної хустки й бігає очима по сторінках, шукаючи свого прізвища. Коли знаходить його, усмішка задоволеного честолюбства розтягає її тонкі губи від вуха до вуха.
Цієї невимушеної поведінки Герінг не покидає й під час засідань суду. Він живо, аж надто живо реагує на все, що говориться навколо: водить головою то згори донизу, то зліва направо. Він посміхається; коли в сторону трибуналу — то улесливо, а коли в сторону обвинувачення — то з провокуючим сарказмом.
З особливою нехіттю ставиться Герінг до свідків обвинувачення. Напочатку дивиться на такого свідка поглядом натоптаної гадюки, немов бажаючи її загіпнотизувати, а коли це не допомагає, перекупка починає жувати прокльони, затискає руки в кулаки й кладе їх перед себе, як дві ручні гранати.
Надзвичайно дратують бабу-Герінга свідки обвинувачення з-поміж колишніх її підлеглих. Тут уже її відьомський темперамент не знає ніякого стриму. Коли кат України й Польщі, генерал СС Бах-Целевський сказав і про Герінга кілька слів правди, цей не витримав і засичав на адресу генерала: «Ти, собако шолудивий!..»
...Та ось баба виринула з своїх ковдр і хусток та вмостилася за пультом для свідків.
Вже перше враження від її слів підтверджує загальноприйняту про неї думку: ця баба честолюбна до краю, до божевілля.
Так і чуєш увесь час: «моя авіація», «моя індустрія», «моя політика». «Такий риск, як гнів Гітлера, міг тільки я взяти на себе». «Тільки я, як полум’яний патріот...»
Коли свідок захисту Мільх, бажаючи рятувати Герін- га, говорить про відсутність його на одній з нарад, той з обуренням вигукує:
— Це неможливо, щоб таких от панів фюрер запросив, а мене ні...
Сп’янілий від самозакоханості, Герінг лізе інколи сам на рожен. Ось його слова на одному з засідань, слова, дбайливо застенографовані й старанно записані на плівку, як і все сказане на процесі:
— Я наказав працювати над літаками, які б досягли США та могли б повернутися на свої бази... Я наказав також працювати над покращанням типу фау-1 проти Англії й дуже шкодую, що в мене цих фау-1 було так мало...
Герінг має також певне почуття гумору: