З цією метою вони, підшукали собі фаворита: недавно засновану християнсько-демократичну партію, яка з демократією має не більше спільного, ніж самі панове петенівці. Не випадково в керівництві цієї організації опинилися колишні члени нацистської партії, як і не випадково, що у французькій зоні називають її новим кишеньковим виданням нацистської партії. Незважаючи на те чи саме тому, відносини між окупаційними властями і цією партією можна із спокійним сумлінням назвати ідилічними.
Воскресає проклятої пам’яті Віші. Дивна, хоч і випадкова, аналогія. Віші — курорт і Баден-Баден — курорт. І там, і тут серед фонтанів цілющої води влаштували собі лабораторії розмножувані бактерій фашистської чуми. Як колись у Віші, так само сьогодні тут серця «курортників» з французької п’ятої колони б’ють в один і той же такт — у такт прусського військового маршу.
Ситуація безперечно парадоксальна. На німецькій землі, яка мала стати Каннами * і могилою фашизму, до сьогоднішнього дня знаходять притулок фашистські виходці майже з усієї Європи. І саме тут вони через рік після розгрому їхньої гітлерівської Мекки почувають себе як- пайпевніше. Старі обопільні симпатії? Звичайно! Та
не тільки це. Використовуючи хаос, який усе ще панує в західних зонах окупації, та віддаленість від метрополії, люди п'ятої колони мають тут можливість не тільки замести сліди своєї діяльності в минулому, але й створити для себе щось на зразок політичної бази, що з неї, як вони сподіваються, можна буде в слушний час рушити знову на завоювання і підкорення світу.
Оцінювати інакше те, що діється у французькій (і не тільки у французькій) зоні окупації, при наявності здорового глузду аж ніяк не можна.
В результаті розгрому гітлерівської Німеччини фашизм втратив надзвичайно багато можливостей. Проте одну можливість він зберіг — можливість регенерації, можливість відновлення. А цю можливість він матиме доти, доки існує франкістська Іспанія, доки ця Іспанія одержуватиме допомогу, доки в Мюнхені й Гамбургу вбивці з ватаг Гіммлера житимуть на правах почесних годованців і доки на вулицях Баден-Бадена пиндючитимуться особи з петенівськими орденами зради.
Ця зрада — перманентна, всюдисуща,— відгородилася сьогодні від гніву багатостраждальних народів тисячею різнокольорових шлагбаумів.
Поламати шлагбауми!
ГЕРІНГ
Герман Герінг важить іще й сьогодні 110 кілограмів. На перший погляд, це не Герінг, а баба товста, 50-річна баба-перекупка.