Свідок, статс-секретар Пауль Кернер, одна з живих карикатур Гроса, найближчий клеврет і завушник рейхс- маршала, типовий гомункулус з реторти Адольфа Гітле- ра, під час допиту назвав Герінга «людиною ренесансу». Що чи, точніше кажучи, кого розуміє Пауль Кернер під словом «ренесанс», неважко догадатись. Ренесанс — це для нього не Петрарка, не Леонардо да Вінчі й не Мі- келанджело; це насамперед і виключно кривавий тиран Лодовіко Сфорца*, розбещений до краю Чезаре Борджія та гідний свого сина папа римський Олександр VI, названий його сучасниками втіленням антихриста.
«В 1922 році я одержав в СА найвищий командний пост, який тільки можна було одержати», вихваляється на процесі Герінг. Про те, чому саме він, Герман Герінг, одержав цей «пост», говорить нам історія перших років нацистської партії: не було тоді майже ні одної «мокрої роботи», сліди якої не вели б до кабінету Германа.
Досвід робить майстра. Коли в голові Геббельса народилась ідея підпалу рейхстагу, він знав, що найкраще
лдійснити зможе її Герінг. Сьогодні «людина ренесансу» їздивовано знизує плечима, коли їй нагадують цю історію. Він начебто навіть забув прізвище головного учасника підпалу, СА-фюрера Ернста, який, передчуваючи смерть від рук Герінга, залишив нам писане посвідчення, що в ньому описує не тільки роль Герінга в підпалі, але й технічні подробиці підприємства. Ернст? Живіт Герінга трясеться від сміху. О, це була хороша ідея з цим Ерн- стом! Під шумок ЗО червня неважко було перенести свого приспішника в лоно Авраама. Інакше за цим клятим пультом з’явився б ще один зайвий свідок і була б ще одна зайва неприємність...
Йому читають свідчення генерала Гальдера.
Якось у невеличкому гурті почалася розмова про рейхстаг. Герінг сказав: «Єдина людина, що знає як слід рейхстаг, це я. Бо я його підпалив».
У відповідь Герінг легковажно махає рукою. Дурниця, мовляв, звичайні плітки. Невже ж рейхстаг був вартий того, щоб його підпалювати? Інша справа, коли б мова йшла, наприклад, про оперний театр. І тут же цей довголітній голова нацистського рейхстагу додає:
— Опера завжди була для мене важливіша, ніж рейхстаг...