Та ось прийде хвилина, і Франк приголомшить суддів. Суддів, і прокурорів, і весь світ! В своєму надзвичайно різноманітному асортименті оборонницьких аргументів він має щось таке, чого не показав жодний підсудний, що повпнпо викликати небувалий ефект! Якщо уми членів трибуналу не піддадуть діловій аргументації Ганса Франка, то Ганс Франк запобігливо, на всякий випадок, витягне щось таке, що мусить розм’якшити їхні серця, дарма що після того Ганс Франк довгий час уникатиме погляду Германа Герінга...
І Ганс Франк витягнув:
«Я сам не брав у цьому участі (в звірствах, масових, убивствах тощо.— Я.
Імітуючи глибоке зворушення, Франк жестом розпачу і каяття тулить «руку янгола» до чола і, примруживши малі, запалі в глиб черепа очі, жадібно шукає ними па обличчях своїх суддів хоч би тінь симпатії.
...Франк не знаходить її. Він червоніє, потім раптом блідне, руки його, руки ефеба *, падають, наче крила смертельно пораненого хижака...
І «надлюдина» нагадує тепер лантух м’яса й кісток, поставлений і забутий на цьому стільці якимось легкодухим недбайлом.
КУБЛОВИЩЕ
В Нюрнберзькому оперному театрі з березня цього року йде опера Масканьї «Селянська честь». Глядач, у 95 процентах — німецький, займає місця на кілька хвилин перед інтродукцією і в побожній коптемп- ляції47 стежить за безсмертною історією однієї любові й однієї помсти, аж до останніх акордів цієї лиховісної опери.
А потім довго, аж задовго незмовкаючі оплески; їх забагато навіть для непоганої виконавиці важкої партії Сантуцци, й співачка після двох-трьох реверансів зникав за завісою. Проте зал довгий час іще гуде від оплесків, а коли публіка вже покидає його нарешті, то ліниво й спроквола, немов чекаючи, що в останню хвилину ще раз підніметься завіса і їй покажуть стікаючий кров’ю труп Турідду як наявний доказ того, що помсту справді-таки було завершено...