Тематика цієї «флюстерпропаганди» (нашіптуваної пропаганди) — необмежена, вона діє на замотиличені Геббельсом уми *, як гашиш, як опій, вона розбуджує в них надію, цю матір дурнів з приказки. Скільки, наприклад, було розмов, скільки райдужних сподівань після істеричного виступу Черчілля в Фултоні! Деякі бюргери прикладали вже вухо до землі, чи не чути, бува, далеких артилерійських залпів, а в кожному американському літакові їм ввижалась уже «літаюча кріпость» з вантажем бомб па Москву. О,* в особі гер Мюллера сер Уїпстон Черчілль мав слухача-ентузіаста, він штурмом здобув його серце, так само, як здобув його тридцять років тому відомий Адольф Шікельгрубер — Гітлер.
«Нарешті! Я цього давно чекав. Тепер — кінець коаліції»,— сказав Герман Герінг.
«Нарешті! Тепер учорашні союзники почнуть воювати між собою. Ми виплинемо знову на поверхню!» — констатував Рудольф Гесс.
«Нарешті! Нарешті! Нарешті!» — загомоніли радісно «фольксгеносси», і ці з колишньої НСДАП, і ті з нинішньої «християнської демократії», всі гауляйтери, штабсляйтери, обергрупенфюрери, штурмбанфюрери, всі гофрати, гегеймрати, комерціальрати, мюллери, шмідти, грубери й губери. На радощах вони навіть стали приязно посміхатись до «джі-ай», для якого мали досі один лише комплімент: «дер думме амі» (дурний американець), а їх дружини, дочки й сестри стали робити це без обов’язкового раніше шоколаду й пари шовкових панчіх.
Не можна сказати, що ці кокетливі, заохотливі усмішки виявляли справжні почуття мюллерів. Не минули-бо й три тижні з дня, коли далеке місто Фултон стало в західних зонах Німеччини таким самим популярним, як ним тут кілька років тому був Нюрнберг, і раптом американська військова газета була змушена заговорити про досить прикру аферу. Скількись там буханців хліба з німецької пекарні, що постачала американський гарнізон, виявилось непридатними для споживання. Правда, про це дізнались тільки після того, як цей хліб, завдяки щасливому збігові обставин, потрапив до концтабору для полонених есесівців. Кілька годин пізніше 2 386 вихованців Гіммлера довелося перевезти в важкому стані до шпиталю: призначений для «джі-ай» арсен діяв з такою самою силою і на есесівські шлунки.
Приблизно в той самий час редакція німецької демократичної газети «Нюрнбергер нахріхтен» одержала цензурованою поштою такого листа: