— А те, що недалеко звідсіль має бути ще один табір ваших вихованців. Я не хотів би залишати вас саму на Дорозі.

— Маєте рацію...— почув я вперше за весь час нашо­го знайомства.

Місіс Маккарді мовчки обтирала сльози. «Джіп» з глу­хим стогоном рушив далі.

Озираючись навколо, я помітив на місці, де недавно сиділи «симпатяги», зім’яту газету. Це був останній номер видаваного українською мовою в Фюрті «Часу». Сторінки газети були переповнені антирадянською лайкою, святковими побажаннями на адресу бандерів­ських різунів і запевненнями в тому, що нова, третя вій­на є питанням найближчих місяців, коли не тижнів. На четвертій сторінці внизу уважний читач міг поба­чити два набрані скромненьким петитом слова: «Видає ІОНРРА».

— Що ви читаєте? — слабким голосом спитала місіс Маккарді.

— Вашу газету.

— Якою мовою?

— Українською. Треба сказати, що ваші польські газети виглядають імпозантніше: нюрнберзьке «Пісмо жолнєжа» плюється аж на шістнадцяти сторінках. Як бачите, ваша установа заспокоює не тільки тілесні по­треби своїх переміщенських підопічних!

— Ми даємо їм лише папір і гроші.

— Тобто те саме, що тіссени і гугенберги давали в двадцятих роках Гітлерові. З відомим вам результатом. Зрештою, ви забули, мабуть, шановна місіс, про мюн­хенський «університет» ЮНРРА...

— До вашого відома, я допомагала його організувати.

— Можна знати, місіс, з чийого доручення?

Місіс Маккарді нервово стріпнула віями.

— Ваше питання здивувало б мене, якби не те, що я під час цієї невеличкої подорожі перестала будь-чому дивуватись...

— Ага, Юпітер сердиться... Це також відповідь. А можна знати, чому ректором цього «університету» став гер Пфіцмайєр? Ви не мали випадково впливу на його призначення?

— Ви переоцінюєте, рішуче переоцінюєте мої компе­тенції, сер!

— Гаразд! А на добір викладачів ви також не мали ніякого впливу? Коли навіть ні, то що вам заважало ді­знатись, що більшість цих викладачів — це люди так або інакше зв’язані з гітлерівським режимом в його найстра- хітливішій формі — окупації?

Місіс Маккарді мовчала. Здавалося, вся її увага була тепер зосереджена на машині.

Перейти на страницу:

Поиск

Нет соединения с сервером, попробуйте зайти чуть позже