Я
ЕПІЛОГ
Я не зміг взяти участь у голосуванні. Кінець
В НЕТРЯХ
Книжка М. Сейєрса та А. Кана «Таємна війна проти Америки» була написана в середині 1942 року, коли корпуси Гітлера йшли на Сталінград, а японці готувалися до тигрового скоку в Австралію. З того часу минуло п’ять років. Третьої імперії уже немає, як немає й імперії сходячого сонця. Однак упирі фашизму все ще сновигають по світу, живлені жерцями золотого теляти, а фашистські методи боротьби, методи шпигунства, диверсії і терору, широкосердо засвоюються сьогодні протекторами уряду Зерватіуса. Тим-то книжка Сейєрса і Кана — це не тільки документ, це — насамперед — осторога.
Автори «Таємної війни проти Америки» з темпераментом змальовують підривні махінації агентів держав осі на західній півкулі. Ніхто з головних організаторів терору і провокацій не проходить повз їх увагу. Вони показують нам цілу галерею ватажків п’ятої колони: від архідиверсанта фон Папена до такого майстра «психологічної війни», як пройдисвіт Фірек. Вони не обходять мовчанкою і американських апостолів зради: за спільним столом з німецьким шпигуном Фіреком ми бачимо також його найманців — сенатора Ландіна, полковника Ліндбер- га і редактора «Чікаго трібюн» Маккорміка.
НЕТРІ
Серед цієї строкатої братії найманих убивць, міжнародних аферистів, ветеранів та молодих адептів шпигунського ремесла ми знаходимо людей без батьківщини, точніше кажучи,— німецько-українських націоналістів. Авторам книжки не можна закинути, що вони недооцінюють ролі цих довголітніх служак світової реакції, зокрема
387
13*
німецького імперіалізму. Про це свідчить хоч би така цитата з «Таємної війни проти Америки»:
«Розповідь про те, як Гітлер прибрав до рук українських терористів та перетворив частину їх на українсько- американську п’яту колону, розкриває такі нетрі міжнародної зради і злочинів, яких не знає вся гидотна історія підпільного світу політичних злочинців» (стор. 93).
Американські власті досить пізно розкусили цей горіх. Як то часто буває, з допомогою прийшов їм випадок.