ЯК ВОНИ ГОТУВАЛИ УНІЮ 52 королем вирішила будь-що провести унію. Побачивши, що останні представники східних земель виїжджають додому, вона втяла таку штуку: своїми власними голосами почала приєднувати до Польщі одну руську область по одній. Спочатку було «приєднане» таким способом Підляшшя, далі Волинь, за нею Поділля, а там прийшла черга й до Києва.
Політична унія була завершена. Тепер можна було приступати до релігійної унії...
Готували її довго і старанно. За давно вже випробуваними методами, почали з посилення терору проти православного населення та його духівництва. Досить було, щоб православний митрополит і єпископ подали королю скаргу на кривди, заподіяні їх пастві, щоб шляхта відповіла на цю скаргу такими знущаннями, що їх до того часу православній церкві та її вірним не доводилося ще переживати. Луцького єпископа Терлецького, наприклад, панські гайдуки на сам Великдень зачинили на декілька днів у церкві. В притворі церкви з наказу старости гайдуки влаштували танці з музикою, і п’яні розважались, стріляючи в храм з мушкетів.
Приблизно в той же час королівські війська вдерлися в село князя Костянтина Острозького Крупне, вибили церковні двері, пограбували вівтар і потоптали ногами тіло Христове.
Ці утиски насамперед мали на меті налякати служителів православної церкви і примусити хоч би частину з них зійти на шлях запроданства, на шлях унії. Охочим зректися віри свого народу король обіцяв усякі блага, обдурював їх надією, що після прийняття ними унії він дасть їм право засідати разом з польськими єпископами в сенаті Речі Посполитої.
ПЕРШІ ЗРАДНИКИ
Єпископом, що перший запродав свою віру і свій народ, був той же Кирило Терлецький, який ладен був забути заподіяні йому образи, щоб тільки домогтися почестей і багатства. Його побратимом по зраді став єпископ Іпатій Потій, що походив з багатого поміщицького роду. Погрозами й обіцянками ці прислужники єзуїтів і шляхти спонукали також ряд інших єпископів
піти їхніми слідами. Врешті-решт їм вдалося спокусити й самого митрополита Михайла Рагозу.
Робилося все це тихцем, крадькома, щоб, чого доброго, вірні не дізналися про зраду єпископів. У 1595 році король відрядив Терлецького і Потія до Рима, де папа Климентій VIII прийняв їх дуже урочисто. На радощах папа сказав їм навіть:
«Я не хочу панувати над вами, хочу нести на собі тяготи ваші...»