Терлецький і Потій прилюдно зреклися православної віри і прийняли всі догми римсько-католицької церкви. Кайданів вони не приймали — ці кайдани були виготовлені Римом і Краковом не для них, а для їх народу...
Та цей народ ще не сказав свого слова.
ГОЛОС НАРОДУ
Перший заговорив князь Костянтин Острозький. Після поверпепия зрадників з Риму, коли справа стала вже ясною, він звернувся до православних Литви й Західної Русі з такою відозвою:
«З молодості моєї я вихований моїми славетними благочестивими батьками в правдивій вірі, в якій з божою допомогою й досі перебуваю і сподіваюся непохитно перебувати до кінця життя. Я навчений і переконаний благодаттю божою, що, крім єдиної правдивої віри, заведеної в Єрусалимі, нема іншої правдивої віри. Але в нинішні часи, зломудрими витівками вселукавого диявола, найголовніші начальники нашої правдивої віри, спокусившись славою світу сього і затьмарившись пітьмою ласунства, наші гадані пастирі, митрополит з єпископами, перетворилися на вовків та, зрікшись єдиної правдивої віри й святої східної церкви, відступили від наших вселенських пастирів та учителів і, приклавшись до західних, приховуючи лише в собі внутрішнього вовка шкірою свого лицемірства, наче смухом, вони таємно домовились між собою, окаянні, як христопродавець Юда з юдеями, відірвати благочестивих християн тутешньої області без їх відома і потягти з собою на загибель, як і найбільше сокровенні писання їх об’являть... Що може бути більш безсоромним та беззаконним?
15 Я. Галан, т. 2
449
Шість чи сім поганих чоловіків по-злодійському домовились між собою і, залишивши пастирів своїх святійших патріархів, якими були поставлені, насмілюються самовільно, по власній волі, відірвати всіх нас, правовірних, наче безсловесних, від істини і кинути нас усіх у згубу. Яка нам може бути від них користь? Замість того, щоб бути світлом світу, вони стали тьмою і соблазном для всіх...»
Протестувало проти зрадницьких витівок Терлецько- го і Потія також православне священство. В листі до новоградського воєводи духівництво Вільни писало:
«Ми — все православне віленське духівництво —* протестували перед богом і всім християнським народом як у книгах наших духовних, так і у всіх світських урядах, що ми про таке відступлення від наших святійших патріархів не мислили і не знали, і на те не давали своєї згоди, і зобов’язуємось непохитно стояти при всьому благочесті святої східної соборної церкви».