Та всі ці голоси протесту були голосами «вопиющих в пустыне». Король та його шляхта й не думали від­мовлятися від здійснення своїх планів. Справа унії бу­ла вирішена. Залишилося тільки оформити її офіційно на спеціально з цією метою скликаному соборі.

БРЕСТ

Цей собор був скликаний митрополитом Рагозою б жовтня 1596 року. Заходами православних у Брест прибули уповноважені від двох найстарших патріархів: від константинопольського — Никифор та від алексан- дрійського — Кирило. Вони разом з іншими православ­ними священиками вирішили зібратись в якій-небудь церкві і там чекати від митрополита запрошення на собор.

Проте всі церкви з наказу Потія були зачинені. Як виявилося згодом, зачинені були також двері в примі­щення, де відбувався собор, бо уніатські верховоди во­ліли засідати в своєму невеличкому гурті, в якому, до речі, були три латинських єпископи, чотири єзуїти і три королівських комісари...

Чотири дні тривав цей собор нечестивих, і, нарешті, королівським комісарам увірвався терпець: вони нака-

зали Рагозі, Терлецькому і Потію кінчати справу. Її закінчили в латинському польському костьолі, де від­ступники ще раз поклялися вірно служити папі та його церкві.

Православні відповіли на цю обурливу комедію за­явою, яку підписали всі прибулі на собор священики і миряни.

«Ми даємо,— говорилося в цій заяві,— зарік віри, совісті й честі за себе і за наших нащадків не слухати тих, засуджених соборним (православним) вироком, митрополита і владик, не підпорядковуватись їм, не до­пускати їх до влади над нами, навпаки, по змозі протиста­витись їх окресленням, діям і розпорядженням і стояти твердо в нашій святій вірі та при правдивих пастирях на­шої святої церкви, особливо при наших патріархах, дбай­ливо зберігаючи гарантований законами загальний спо­кій і супротивлячись усім утискам, насильствам і новизнам, що ними стали порушувати цілість і свободу нашого богослужіння, яке правимо за старовинним зви­чаєм...»

Розуміється, ці протести нічого не змінили і пе могли змінити, бо на боці відступників-уніатів стояло польське королівство з усією своєю силою. Унія була спечена, православні фактично опинились поза законом.

те;рор

Чи не першою жертвою Брестського собору став Па­тріарший посол Никифор, якому шляхта і єзуїти не могли забути його стійкості в обороні православної церкви. Його було поставлено перед судом і за­суджено нібито за те, що він був... турецьким шпи­гуном.-

Перейти на страницу:

Поиск

Нет соединения с сервером, попробуйте зайти чуть позже