Однак це пе означає, іцо націоналістичний «квіт народу» в особі Олександра Барвінського повинен тепер в’янути в бездіяльності. Бандерівський «міністр», призначений німцями керівником міського відділу охорони здоров’я, після короткої телефонної розмови залишає свій кабінет і не шкодуючи сил кілька днів розшукує приміщення для німецьких будинків розпусти. Завдання, як скаржиться на процесі Барвінський, було дуже важким, бо для цієї мети необхідно було знайти будинки нові, добротні і до того ж з коридорною системою. Упоравшись з цим завданням і викинувши на вулицю мешканців чотирьох будинків, Олександр Барвінський «ставить діло па ноги» (його власні слова). На цей раз жертвою ревних старань доктора стануть його пацієнти. За розпорядженням Барвінського найкращі ліжка, столи, крісла будуть перевезені з лікарень та клінік до організованих ним закладів. Цього Барвіпському замало. Ще багато жертовної праці докладе він до того, щоб арійські солдати боропь боже не виносили з тих будинків поганої хвороби.
Па цьому пе закінчуються «санітарні заходи» доктора Барвінського. Якось з одним німцем він їде за місто. На цей раз його завдання набагато скромніше: він повинен ствердити, що трупи кількасот жителів Львова, розстріляних німцями, закопані досить глибоко.
Прокурор запитує підсудного: «Чи знали Ви про те, що були па місці кривавої розправи?»
— Кривавої? Ні, кров уже була засипана піском...
Минає перший місяць німецької окупації. Згадані заходи націоналістичного діяча вже не заспокоювали його амбіцію. Він вирішив не розмінюватися иа дрібну монету. Олександр Барвінський встановлює контакт з керівниками львівського гестапо Шепкем, Лазарем, Штайнером і стає агентом СД («служба безпеки»). Основним його завданням є стежити за медичними працівниками і студентами лікарських курсів, організованих окупантами замість ліквідованого ними медичного інституту. З ініціативи Барвінського німці заарештовують ряд видатних вчених і більшість з них розстрілюють. Барвіп- ськпй пропонує їм взяти серед лікарів заложників, сам складає список своїх жертв. Він доносить па кожного, кого тільки вважає ворогом гітлерівців, а з часом почне навіть доносити на людей, які мали нещастя йому не сподобатись особисто. Досить було професорові ветеринарного інституту Галицькому звільнити з роботи родича Барвінського, як той вже спішить до гестапо з доносом па професора.
Забувши про свої 50 років, Барвінський терпляче стежить за будинком, в якому живе доктор Полячківна. Він підозрює, що вона зв’язана з підпільною антигітлерівською організацією. У потрібний момент Барвінський подає знак гестапівцям. В результаті доктор Полячківна типе мученицькою смертю від рук нацистських катів.
Весною 1943 року німецький губернатор Вехтер та його агенти типу Кубійовича організовують дивізію СС «Галичина». Без Барвінського і тут звичайно не обійшлося. Разом з німецькою вербувальною комісією віп їде на Покуття. Протягом двох днів тільки в Коломиї перед пим пройде 1400 зігнаних звідусіль гуцулів. Потім віп їде до Косова. Там ночує в пансіонаті Васи- левської. Вже засинаючи чує, що на подвір’я вілли в’їжджає автомобіль. У Барвінського заграла кров шпика. Короткозорість не перешкоджає йому побачити в нічній темряві озброєних людей, пам’ять його фіксує факт, що ці люди зайшли до кухні, де пробули майже цілу ніч. Ще вдосвіта Барвінський поспішає до гауптштурмфюрера Шенка. Німці влаштовують облаву з трагічним для Ва- сплевської і партизанів кіпцем.
Зрадницький шал «пана міністра» не знає меж. Співробітництва тільки з СД йому вже не досить. Наталія Барвінська та її брати Ганс і Георг Пулюй охоче йому сприяють, і от Барвінський стає агентом німецької контррозвідки Абверкомандо 102 з центром... у квартирі Барвіпських. Пап доктор має чим тепер похизуватись: в його кімнатах обершпигун Пулюй та петлюрівець Голуб приймають унтершпигунів. їх вербуванням займається Олександр Барвінський у співпраці з Наталією Барвінського та обидвома синами — Іваном і Маркія- пом. Коли Папкевич втече з дивізії СС «Галичина», а Галіняк —з т[ак] зв[апої] «Служби батьківщині», обидва звернуться до «папа міністра» з проханням допомогти. Той обійдеться з ними дуже сердечно, по-батьківськи і за допомогою шантажу зробить з обох хлопців послупі- пе знаряддя абверкоманд 102 і 106.
Компетенції абверу були дуже широкі і найбільш відповідали найпотаємнішим бажанням Олександра Бар- вінського. Тут, в тиші солідного міщанського дому, збирається інформація і складаються оперативні плани, що пахнуть кров’ю радянських партизанів, тут обговорю^ ЮТЬСЯ способи і шляхи переходу лінії фронту німецькими шпигунами, диверсантами і терористами, тут бандерівські бандити з УПА одержували інструкції від своїх шефів з департаменту Канаріса.