пастичпо-спортивпим товариством, фактично проводить ужо дванадцятий рік військову підготовку серед своїх членів. На всіх публічних виступах голосно про це заявило керівництво, і «Луг» скерував в цьому напрямку свою щоденну роботу, не криючись ні перед ким, ні перед своїми, пі перед чужими».
«Щоправда «Луг» не може проводити заняття своїх членів з карабінами в руках, з кулеметами, ручними гранатами і бомбами; не мав він пі гармат, ні тащив, ні літаків. Тим не менше виховує він своїх членів у військовій дисципліні, послуху, порядку, а інколи і стройової підготовки. Найважливіше те, що кожний член «Лугу» знає, що він готується і виховується до найбільшого військового зусилля народу, до війни!»
Коментарі, отже, зайві!..
Щоденник п. Паліїва «Українські вісті» подає сенсаційне повідомлення: «В п'ятницю, 12 лютого, вечором перехожі могли бути свідками дивного видовища, яке відбувалося на вул. Міцкевича, 7, де знаходиться управління радикальної партії. На вулицю падало вибите скло, стільці, радіоприймач, патефон та інші речі з приміщення «Каменярів».
«Каменярі» — то молодіжна організація української соціалістичної радикальної партії.
«Каменярі» відмовились слухати радикальних вождів, а коли їх хотіли викинути з приміщення, змусили втекти п. Стахіва, Остаповича, Петра Матчака та інших, після чого розгромили приміщення».
В номері 35 «Українських вістей» знаходимо не мепш дивне повідомлення бунтівників: «Ми, нижчепідписані члени місцевої спілки «Камепярів» (Львів) одноголосно постановили на спільних зборах 13.11 1937 р. вийти з рядів організації «Каменярів». Причиною нашого виходу є нетактовна поведінка головної ради «Каменярів» і секретаря радикальної партії доктора Стахіва та його дружини у відношенні до нашої спілки «Каменярів».
Потім йде 39 підписів, між іншим, секретаря місцевої організації, скарбника та завгоспа.
Ми шукали пояснепня в останньому номері органу УСРП «Громадському голосі», однак даремно. «Громадський голос» навпаки заявляє, що причиною тут були комуністи і націоналісти. Про тих останніх повинно свідчити те, що бунтівники заховалися під крильця п. Паліїва...
«Діло» (№ 40) так оцінює декларацію полковника Коца ♦: