«Таким чином, східногалицькі поляки хочуть залякати уряд зростанням рівня української власності тоді, коли наше село буквально задихається на своїх шматках землі і помирає з голоду. 80% карликових господарств українського села — то насамперед результат дотеперішньої
польської колонізаційної акції па українських землях. Автори, однак, повертають кота догори хвостом, для того, щоб тільки досягти своєї мети — не допустити українське населення до купівлі землі» (там же.) Ясна річ, тільки не поляки, але польська реакція. А це, панове з УНДО, не те ж саме. Зрештою, ви самі добре розумієте, оскільки таким чипом «вирівнюєте» поляків, то цим прикриваєте мету — посварити трудящі маси обох народів.
«Новий час» (№ 35) «вболіває» за долю Волині, засу- джуючи бунт українських селяп і наслідуючи своїх польських майстрів з епдеко-сапації, приписує його «роботі Комінтерну».
«Поскільки ослаблення народного духу наших мас відбивається, не з нашої вини, насамперед па вашому народі, в середовищі якого все частіше з’являються комуністи, обов’язком українського суспільства є широка пропаганда страшної небезпеки і вимога природного права та можливості рятувати українську Волинь від червоної зарази, яка все більше охоплює наші села».
Ще сміливіше поводиться в «Ділі» (№ 36) п. Баран. Згадуючи про вирок, згідно якого кільканадцять українських селян з Настасового (воєводство Тернопільське) було засуджено па строк від одного до десяти років ув’язнення: «Українська колегія адвокатів дуже рідко виступає захисником в подібних процесах і, на мою думку, пе повинна бути представником комунарів у залі суду, тим більше комуністів. Так поступає національна адвокатура інших народів, яким загрожує підривна діяльність Комінтерну і різних його відгалужень. Бойкотуючи подібні процеси, українська національна колегія адвокатів виконає один із найважчих своїх національних обов’язків».
Дійсно важкі...
Кілька років тому набула розголосу справа затвердження владою нового статуту української спортивної організації «Луг». Цей статут передбачав, між іншим, пере- дання нагляду за організацією в руки військових кіл. В номері 24 «Діла» знаходимо характерну статтю про «Луг»: «...якщо збираємося у вузькому родинному або товариському колі, ми думаємо і розмовляємо тільки про війну. Чекаємо на війну, бо віримо, що тільки війна зактивізує проблему нашого національно-державного відродження».
«...«Луг», хоч формально і за статутом є лише гім-