«...тут ми маємо справу не тільки 8 пошуком ідейних напрямків для польської політичної думки. Навпаки, ми рискуємо твердити, що йдеться про акт, який міцно ввійде в практику всього внутрішнього життя держави, в систему управління державою, в укладі не тільки внутрішніх політичних сил, але і в питанні «бути чи не бути» для установ, організацій, може, навіть індивідів...»
«...На першому місці підкреслюється роль і значення армії (факт в польській дійсності безперечний), приємно вражає антикомуністична платформа. Загальний і туманний характер декларації особливо проявляється у відношенні до справ меншостей».
У висновках, однак, «Діло» позбувається застережень, тому що (на коліна, народи!) «всяка польська консолідація є для нас бажана й корисна, якщо вона відкриває дорогу до серйозної постановки українського питання і якщо закреслює стереотипну фразу, яку стільки разів ми чули: «Тепер держава і уряд мають стільки інших, більш актуальних справ, що українські справи мусять почекати».
З цього мистецького газетного шедевру виходить, що тільки брак тієї «консолідації» утруднював санації «по- важпо відноситися до українського питання». Аж тепер все буде гаразд...
Ще тепліше привітає вгадану декларацію орган фашистського «Фронту і єдності «національної» — «Українські вісті» (№ 40). В словах, сповнених патріотичного пафосу, передав він: «...стремління польського народу до об'єднання в єдиній загальній організації з надією, щоб якнайшвидше пролунали залізні кроки могутніх рядів, керованих єдиною волею.
Нас, про кого полковник Коц сказав, що визнає існуючий між нами і польським народом відмінності, та нова польська дійсність застає в стані морального розпорошення».
І, очевидно, треба робити те саме в рамках «Фронту народної єдності» п. Паліїва...