Unknown полностью

В той самий час косівське староство не забороняв ор­ганізовувати гуртки «Сільського господаря» *. Зате масо­во відкриваються в наших селах польські магазини під назвою «Рільничих гуртків...» («Діло», № 10).

На північ від Косова теж не краще. Ось що стверджує «Діло» (№ 27): «Майбутній історик зауважить, що в пе­ріод нового політичного курсу Полісся оголошено райо­ном, де не повинно бути місця на будь-яку роботу для українського народу. На Холмщині навіть в рік нормалі­зації були спроби полонізувати і православне богослужін­ня для місцевого населення. А на Волині в першу чергу з'явилася нова постанова про молочарні, яка всіма прав­дами і неправдами, так само, як колись постанова про кооперативи, роз'єднала галицькі та волинські молочар­ські організації... Потім преса принесла звістку про за­криття останньої «Просвіти» в Горохові, що зрештою не було несподіванкою після долі, яка спіткала «Просві­ту» в інших повітових містах Волині. Але вже дійсною сенсацією була заборона продавати галицькі календарі па 1937 рік на Волині і Поліссі. Разом з тим все частіше з'яв­ляються повідомлення, що тут і там забороняється перед­плата української преси та українських книжок».

Згаданий вже нами редактор ультранаціоналістичного «Голосу» п. Байдуник не шкодує взаємних критичних за­уважень на адресу преси п. Паліїва та його «Фронту на­родної єдності».

І це називає (преса п. Паліїва.Ред.) «творчим на­ціоналізмом», який начебто повинен привести до «єднос­ті». То все тхне уже не «відкритою клоакою», а звичай-

пим домом розпусти, де повії засуджують гуртом тих, хто не хоче йти по їхньому шляху».

Сильні слова, хоча стосуються вони не тільки п. Палії- ва, а й всього фашистського табору.

Недавно оголошено у Львові (як і кожного року в цей час) рішення засідання жюрі про призначення укра­їнської літературної премії. Ось зауваження «Діла» («№ 31) з цього приводу:

«Члени цьогорічного жюрі не мали в своєму списку більше 20 книжок; половину з них могли викреслити без довшої дискусії як книжки, які не можуть претендувати на премію...

Нових авторів не було, молодь не дала жодного прі­звища. Старша гвардія замовкла. А ті середні (в середньо­му віці) мають також свої клопоти, працюючи не тільки для літератури».