Unknown полностью

Хочемо відзначити, що претендувати на премію мо­жуть тільки націоналістичні літератори і то не лише з огляду на політичний характер жюрі. Кожна спроба лі­вих українських письменників сказати слово безапеля­ційно придушується. Вивіз українського селянського письменника Олександра Гаврилюка до Берези в дужо красномовним. Для характеристики українського націона­лістичного літературного табору варто зауважити, що па цей факт існуюча тут українська преса разом з ради­кальним «Громадським голосом» прореагувала — мовчан­ням...

В тому ж (15) номері «Діло» друкує під заголовком «Українська повість, перекладена на 17 мов»:

«Повість молодого радянського письменника М. Ост- ровського (який недавно помер.— Ред.) «Як гартувалася сталь» досягла небувалого успіху. З’явилася вона в 1932 р. і з того часу була видана 60 разів кількістю 1 300 000 при­мірників, в тому числі 17 видань — це переклади на всі європейські мови, почавши від англійської і французької. Тепер перекладена на монгольську і корейську мови».

В сеймовій дискусії про план капіталовкладень висту­пив ундовський депутат Целевич, вказуючи вірно, що «Цей план, як мачуха, трактує три галицьких воєводства, тобто великі площі Польщі В. і С. Хочу відзначити, що гірські околиці Прикарпаття я зараховую до Польщі С. М и змушені констатувати, що запропонований нам план капіталовкладень залишає па­далі 3 галицькі воєводства в безнадійно­му господарському становищі і упослі­дженими» («Новий час», № 32).

В «Ділі» (№ 35) читаємо: «Ще не затихли відголос­ки відомого виступу польських офіцерів резерву у Львові, якг вимагали від уряду заборони продавати навіть клап­тик землі українським селянам, а вже в польській пресі з'явився новий меморандум, підписаний 74-ма польськими культурно-освітніми, суспільними, господарськими та на­уковими установами і товариствами Львова з такою ж самою вимогою до уряду. Меморандум є ще одним дока­зом того, що майже всі польські організації, все польське суспільство в Галичині є просякнуте шовіністичним поль­ським духом і займає крайню ворожу позицію до най­важливіших вимог українського народу».

Отже, те, що 74 ендецько-санаційні організації підпи­сали гакатастичпий * меморандум, не свідчить, що ці орга­нізації відображають погляди всього польського суспіль­ства в Галичині, як союзник і паладин ендеко-санації УНДО, а разом з ним і «Діло» не можуть ні в якому разі бути представниками всього українського суспільства в Галичині.