Вона (виходить, оглядається). Квартира, здається, хоч куди! П’єр вивідав у швейцара, що господарі виїхали далеченько і повернуться не скоро... А все ж таки лячпо і дрижаки по тілу... П’єр каже, що до всього можна звикнути... Сьогодні, як кажуть у театрі, мій перший дебют... Ах, театр! Як я хочу стати актрисою! Та, що ж... в театр мене пускають на гальорку і то лише тому, що мій хресний працює на гальорці білетером... Зате я передивилася всі спектаклі і бачила славнозвісну Агнесу Фернанд. Оце актриса! Як вона співає, як танцює,, коли грає «Нетлю»... (Підспівує насамперед впівголосу, потім запалюється, співає щораз голосніше й голосніше. Танцює.)
В самий розпал її танцю эа кулісами різкий свист.
Вона (зупинилася). Це —П’єр. Він мене наглить... Час братись за роботу. (Йде до других дверей, заглядав в другу кімнату.) Спальня. (Виходить. За лаштунками її голос.) Яка краса! Оце сукня! (Повертається в модній і довгій балевій сукні, в руках несе туфлі на закаблуках.) Живуть люди. Дві шафи самих сукень, та ще чотири чемодани, захоплюю парочку чемоданів і все в порядку. П’єр буде задоволений. (Взула туфлі. Дивиться в уявне
дзеркало.) Ох, якщо б він побачив мене у таких шатах... Тоді він напевпе перестав би прозивати мене «кузькою» та годувати потиличниками, коли я но зумію вкрасти гаманець з ридикуля в старої дами... (Дивиться в дзеркало.) Яка я хороша! Цілком, як Агнеса Фернанд у «Маленькій грішниці». На ній така самісінька сукня... (Помічав портрет на столі, читає напис:) «Агнеса Ферпанд»... Що таке? (Біжить до другої кімнати, виносить ленту, читає:) «Дорогій Агпесі Ферпанд від захоплених почитателів». Розумію! Агнеса Фернанд виїхала до Америки на гастролі. Так ось куди привів мене ІГєр. Вкрасти в Агнеси Фернанд! Ні, ні! Хай мене поколошматить ІГєр, та тут я нічогісінько не візьму. А які чудесні в неї сукні! (Став в ефектну позу, декламує перед дзеркалом.)
Прощавай, друже, ти не мені судивсь. Своє кохання, в серці я сховаю...
За сценою хтось тричі тривожно свиснув.
Вона (в паніці). Тривога! Мерщій тікати... (Підбігає до вихідних дверей.)
У них хтось постукав.
Вже прийшли... (Біжить до других дверей, та зараз же повертається.) Іншого виходу немає.
Стукіт у двері. Схвильована, вона відступається від дверей і перевертав стілець. Новий стукіт.
Чоловічий голос. Мадемуазель, дозвольте ввійти... Я ж чую, що ви дома.
Вона (поквапливо хоче зняти сукню, але хвилюється і не може.) Лишенько, пропала...
В і н. Відчиніть, прошу вас...
Вона. Що ж мені робити? (Голосно.) Не можна. Я пе одягнена.
