Unknown полностью

В і п. Мадемуазель, вибачте мою настирливість... Я... але я давно шукаю нагоди познайомитись з вами...

Вона. Познайомитись зі мною? Та хто ви такі?

В і н. Начальник поліції.

Вона. Поліція! Тікати через вікно... четвертий по­верх... неминуча загибель...

В і н (знову стукає). Мадемуазель, дозвольте ж мені ввійти.

Вона. Яка ввічлива поліція... Півгодини стукає в не- зачинені двері і просить дозволу ввійти. А П’єр казав...

Він (знову стукає). До біса, мадемуазель... За цей час ви б десять разів могли одягнутися.

Вона. Він, здається, починав сердитись. Доведеться пустити. Це буде мій перший арешт... Ввійдіть!

В і н (у дверях). Можна?

Вона. Яка делікатна поліція... Влазьте!

В і н. Я щасливий, що випадок дозволив мені особисто висловити вам мов захоплення... (Йде до неї з наміром поцілувати їй руку.)

Вона (налякана відбігав). Я також... дуже рада... (В сторону.) Цікаво, чи ІГєрові пощастило сховатись, чи його також спіймали?

В і н. Дозвольте сісти.

Вона. Сідайте. (В сторону.) Ніколи не була арешто­ваною... Насамперед він, напевне, робитиме допит... (Го­лосно.) Вам треба чорнила і паперу... в спальні, ма­буть, є...

Вів. Не турбуйтесь... У мене все є — і папір, і вічне перо... (Добуває одне і друге.)

Вона (в сторону). Боїться, що я можу дати чосу... (Голосно.) Як собі хочете, пане начальнику...

В' і н. Якщо ви не дуже квапитесь, то я, поки при­ступлю до справи, хотів би з вами трохи побалакати...

Вона. Будь ласка... В мене нема ніякого бажанпя поспішати...

Він. То чого ж ви самі не сідаєте?

Вона. Нічого... Я постою...

Він. Катзна-що таке! (Скочив.) Адже я не можу си­діти в присутності такої гарненької жінки... Сідайте, про­шу вас...

Вона сідав. Він присував до неї стілець.

Скажіть, ви давно в цій квартирі?

Вона. Еге ж... хвилин 25... а може й цілих півго­дини...

В і п. Мадемуазель жартує... Розумію. Дуже дотепно... (Сміється.) Ви — чарівні! Я бачив вас у театрі...

Вона. Невже ж начальник поліції також ходив на гальорку?

В і н. У мене постійні місця в третьому ряді партеру...

Вона. Як же ви могли тоді мене розгледіти на такій відстані?

Bin. У бінокль. Я маю чудесний польовий бінокль. І не пропускаю жодного спектаклю Агнеси Фернанд...

Bona. Ось тобі на! Я також не пропускаю...

В і п. Мадемуазель знову жартує. Я дуже радію, що застав вас у такому веселому настрої...

Вона (задерикувато). А ви гадали, що я плакатиму?

В і н. Знову жарт! Перед вами така цікава подорож.

Вона (в сторону). Дуже цікава... до тюрми.

Bin. Ви не поспішаєте?

Вона. Ні, бачите... В мене нема ніяких підстав по­спішати...