Андрій Вицєсаний був три роки електромонтерським практикантом. Одного ранку його господар закрив майстерню, і з того часу хлопець не заробляв навіть злотого за цілий день праці. Минав рік за роком, а надії на одержання роботи не було.
Прийшли бурхливі, історичні дні, коли на вулицях Львова вперше вільно і могутньо залунав «Інтернаціонал». На повні груди дихнув народ, і закипіла творча праця. Широко відкрились ворота заводів перед безробітними.
Конституція Союзу Радянських Соціалістичних Республік, конституція сім’ї вільних народів, вступила в свої права.
Цим священним правом людини користується зараз і він, і Дідух, і Вицесаний, і багато-багато інших, тих, що їх панська рука викреслила була колись з списку повноцінних людей.
Раз у раз гудуть паровози у львівському депо «Схід», викочуються з-під скляного даху і, пахкаючи білими клубками пари, мчаться в синю далечінь. На одному з них їде кочегар Дідух. Його паровоз виблискує чистотою — це діло рук Вицєсаного.
— Я столяр,— каже тов. Безпалко,— але, працюючи в паровозному депо, мрію про те, щоб стати машиністом. І Я буду ним. Адже тільки тепер відкрилося переді мною життя у всій своїй красі, і я став його безмежно любити. Хочу вчитися і буду вчитися, бо немає меж творчим прагненням у країні, де законом є Радянська конституція.
у ФАБКОМІ КРАЩІ РОБІТНИКИ
У червоному кутку фабрики сурогату кави «Суспільний промисл» відбуваються вибори до керівних профорганів. Напередодні виборів робітники грунтовно ознайомились із завданням радянських профспілок і технікою виборів.
Починається висування кандидатів у фабричний комітет. Одним з перших робітники називають прізвище тов. Слободяна, який ділом, практичною роботою довів, що він заслуговує па довір’я робітничого колективу. Завідуючи складами сировини, він запровадив на своїй ділянці роботи зразковий порядок. Це дало йому можливість уникнути браку.
Діловито і вдумливо обговорюються кандидатури.
Робітники висувають кандидатуру колишнього голови фабкому тов. Гепика. Він за весь час своєї роботи працював не покладаючи рук. А ось робітниця тов. Пристай. Вона працює па фабриці з першого дня її існування і своєю роботою довела, що вона вірна дочка народу.
Фабричний колектив обрав собі комітет з кращих, передових людей, які виправдають його довір’я.
ЗАСТУПНИК ДИРЕКТОРА ЗАВОДУ
Вже 20 років працює тов. Гургаль Станіслава в хімічному заводі. В її батька — робітника було четверо дітей. Часто батько з смутком дивився на 13-річну Станіславу, коли вставала до схід сонця і йшла на роботу.