Unknown полностью

Стрілки годинника посуваються сьогодні якось особ­ливо помалу. Ось ще десять хвилин залишилося до шостої години, ще шість, ще п’ять, врешті голова комісії, звер­таючись до виборців, урочисто заявляє:

— Поздоровляю вас, товариші, з всенародним святом, з днем перших на оновленій землі виборів у соціалістич­ний парламент.

Одна по одній голосують дівчата з гуртожитку. Сту­дентка III курсу Дорота Вайзель розказує:

— За панської Польщі я прослухала в Львівському університеті два курси філософського факультету. Це були роки страхітливих, диких знущань над гідністю людини. Коли я йшла на заняття, я ніколи не знала, чи поверну­ся з них жива і здорова. На самий спогад про часи гніту і терору стає мені моторошно.

Тепер я вільна, тепер я щаслива. Радісно живе наш студентський колектив у гуртожитку і радісно працює. Ми склали договір про соцзмагання з колективом студен­тів гуртожитку по вул. Коперника. Я певна, що в цьому змаганні наш гуртожиток буде переможцем, якщо всі наші дівчата вчитимуться так наполегливо, як учаться

наші кращі агітаторки їда Кац та Ніна Якубович. Сьогодні ми вперше в своєму житті голосуємо, вперше їідемо до справді демократичних, справді вільних виборів. Ця честь покладає на нас обов’язок високо піднести зван­ня радянського студента. І ми це здійснимо.

Двірник будинку № 1 по Стрийській вулиці тов. Іван Яковлевич Ленишин уже о 5-й годині ранку збудив свою сім’ю і почав святково одягатися. Точно в пів до сьомої піп з’явився в приміщенні комісії з сім'єю і всіма хат­німи робітницями будинку. Разом 10 чоловік.

— Вся біднота з Стрийської № 1 одностайно прого­лосувала! — каже, посміхаючись, тов. Ленишин, і нараз його обличчя стає серйозне і вдумливе.— Коли на наших спинах сиділа польська шляхта, я тричі збирався голосу­вати, і мені тричі заперечували право на голосування. А сьогодні я одержав те право, гордий цим і радію, бо прийшов день, коли я, і мої діти, і весь трудовий народ посилає до робітничо-селянського парламенту своїх кра­щих братів і сестер по класу.

Тут голос старого двірника зломився і по зораному зморшками обличчі попливли сльози.

— Не дивуйтесь, що я плачу,— сказав.— Це перші в моєму житті сльози радості.

Від початку голосування минуло 40 хвилин, і за той час комісією було нараховано 142 чоловіка, що вже встиг­ли проголосувати.