У Гізелі любов до педагогічної праці — явище, як вона каже жартуючи, сімейного порядку. її батько вже довгі роки працює учителем; учителює і брат, а сестра теж готується стати педагогом. До війни Гізеля вчилася на юридичному факультеті Львівського університету, але в приходом Червоної Армії поступила в педагогічний інститут.
«Не в тому справа, що я як єврейка не одержала б раніше посади,— говорить вона,— але коли б мені навіть і пощастило стати за тих часів учителькою, я б мусила зносити щоденно важку боротьбу 8 собою. Адже ж учитель мусив тоді навчати молодь того, що подавала продажна зграя буржуазних писак. Для людини, яка чесно мислить, немає більших моральних мук, як проповідувати те, проти чого протестує її мозок і серце. Ставши громадянкою найвільнішої в світі країни, я щаслива тим, що матиму тепер можливість виховувати дітей на мужніх, безмежно відданих справі Леніна, синів і дочок соціалістичної Вітчизни».
У МУЗЕЇ
— 29 жовтня 1905 року, коли Фрунзе * повертався з партійних зборів, біля фабрики, що тепер називається «Красная Талка», його наздогнав козацький роз'їзд. Знайшовши прокламації та їх чернетки, писані його рукою, записну книжку, якусь брошуру і револьвер, козаки били його немилосердно, потім накинули на шию зашморг, а кінець мотуза прив'язали до сідла. Кінь помчав, і за ним, щоб не задушитись, мусив бігти Фрунзе. На його спину раз у раз сипались удари нагайки. Нараз він спіткнувся, впав, і кінь потягнув його волоком. «Арсеній» уникнув смерті лише завдяки тому, що весь той час тримав зашморг руками. Потім ледве живого в'язня змусили перелізти через високий паркан, причому Фрунзе вивихнув собі ногу. Поліцаї, оточивши арештованого, били його по голові поліном, повалили па землю і скажено топтали ногами. Тільки молодий, богатирський організм Фрупзе міг витримати таке катування.
Розповідь екскурсовода Шуйського музею ім. М. В. Фрупзе звучить як натхненна поема. Микола Дмитрович Гусєв — старий член партії, соратник Фрунзе в часи боротьби іваново-вознесенських текстильників з царатом. З Фрунзе він ділив горе поразок і радість перемог, під його керівництвом молодий робітник вчився йти безстрашно крізь вогонь і воду до наміченої мети — соціалістичної революції. Стіни музею обвішані картинами і фотознімками, що ілюструють героїчний шлях великого революціонера і полководця.