Ця справа найближче торкається всього радянського пароду, особливо нас — жителів Західної України. І ось ворог, той ворог, якпй вірно служив Гітлеру, який служить законспірованим продовжувачем звірств гітлерівців, став на службу нового хазяїна. Цей ворог одягнувся в машкару ентузіазму англосаксонських расистів. Серед бандерівців поширюється чутка, що скоро почнеться війна. І Англія, і Америка дадуть [їм] «самостійну» Україну. Як би виглядало це па практиці? Коли мова йде про «самостійну» Україну, треба зрозуміти одне, що Англія і Америка дуже хотіли б відбудувати [поміщицько-буржуазну] Польщу Андерса. Реакційні кола Англії й Америки демонструють, де тільки хочуть, свою пристрасть до західних кордонів Польщі серпня 1939 року.
Ви знаєте, що в американській зоні окупації Німеччини існують т[ак] зв[апі] табори ІОНРРА ♦, в яких бандерівці й апдерсівці живуть вкупі. І треба сказати, що сьогодні вони живуть в ідеальній згоді. Бандерівці навіть носять польські відзнаки.
Отже, коли мова йде про «самостійну» Україну, то треба зрозуміти, що при першій і кращій нагоді західноукраїнські землі вони приєднали б до Польщі Андерса. Яку це перспективу створює для трудящих західноукраїнських земель, говорити не треба.
Тому, товариші, боротьба з «теорією» Грушевського є боротьбою зі всією ворожою ідеологією, з українським буржуазним націоналізмом, про який представники Бан- дери говорять в своїх офіційних доповідях. Мова йде про ватажків, які говорять між собою:
«Було б небажано, якби хтось із нас вів боротьбу за стовідсоткову «незалежність» України.» Як бачимо, вожаки [націоналізму] торгуються за «незалежність» укра
їнського пароду, а говорять між собою відкрито про те, що вони не мають наміру боротися за [його] «стовідсоткову» незалежність. Ось як вони розуміють цю «незалежність».
Ця «незалежність» бандерівських українських націоналістів залежить від капіталістичних фінансових кіл: чи то Нью-Йорка, чи то Лондона, чи то в даному разі рейнсько-вестфа л ьського...