Unknown полностью

До редакції «Нашого голосу» ♦ в Дрогобичі. Товаришу редакторе! Не одмовте помістити в «Нашому голосі» оцієї заява: Як член групи зах[ідно]укр[аїнських] пролетар­ських письменників «Горно» і кол[ишшй] член редакцій­ної колегії «Вікон» заявляю, що 8 літературним] «альма­нахом» «Поцейбіч» * не маю нічого спільного і що цей альманах зредагований агентами українського фашизму, які всіма засобами намагають пролізти в робітничо-селян­ський табір, щоб із нутра розкласти його, не репрезен­тують загалу зах[ідни$укр[агнських] пролетарських пи­сьменників.

З товариським привітом

Ярослав Галан.

&Х1 1934

ДО ДИРЕКЦІЇ ТЕАТРУ РЕВОЛЮЦІЇ В ХАРКОВІ

8 січня 1935 р.

До дирекції Театру Революції * в Харкові. Оце шлю Вам на розгляд свою нову п’єсу «Говорить Відень». До­водилось її писати в тихому селі серед незвичайно важ­ких умовив, і тому, між іншим, у неї чимало хиб. Моє назвисько Вам напевне мало говорить. Отож, може, при­гадаєте собі, що в 1932 р. «Березіль» * збирався поста­вити мою п’єсу «Осередок» і врешті з не відомих мені причин не поставив. Взагалі за два останні роки дочека­тись від вас відповіді — неможливо. Це чорт знає що таке. Невже ж так тяжко написати за кордон? Відповідь дайте моїй дружині Анні. На неї я переливаю всі автор­ські права.

З глубокою пошаною,

Ярослав Галан.

Україна, січень 1935 р.

ДО В. О. МАРЧЕНКА

20 липня 1942 р.      20.VII. 42

Дорогий дружеі

Я страшенно зрадів, діставши звістку від тебе. Так, найкращі товариші, весь майже — крім мене і Козлапю- ка — львівський письменницький актив уже в могилі. Ту­дор, Гаврилюк, Харшевська *, Кондра (мабуть, умер у Ворошиловську), Десняк. З їх втратою рідна земля посі­ріла мені в очах. Мою дівчину, за всіма даними, розстрі­ляли німці *.

Ось уже півроку працюю в Укррадіокомітеті па поса­ді радіокоментатора. Виступаю перед мікрофоном в не­паристі дні о 21.20 московського] чіасуї і о 23.05. Хви­ля — 49,5. Можеш послухати в будь-якій редакції, де є приймач.

Напиши більше про себе! Що з Валею? *

Чекаю приїзду сюди Петра Козланюка. Тут же в Са­ратові живе й Коба *. В. Василевська вийшла заміж за Корнійчука. За час евакуації встиг уже побувати в Уфі, Москві, Казані. Трохи (як на українця досить поміркова­но

ного) тужу за вужчою Батьківщиною. Що та гітлерівська ваволоч з нею зробила!

Пиши. Щирий привіт.

Ярослав.

ДО І. Н. ФЕДОСЕНКА

2 травня 1942 р.      2.05. 1942