моє ставлення до тієї банди. Завтра вранці збираюся в далеку дорогу, веду нашого коника в Чурус полонину (за Буркутом *). З цього приводу трохи радію, а трохи і журюся, бо дорога далека і тяженька (через Грехіт *, між іншим). Іван * вже довго готується, эа два-три тижні має іспит, але не знаю, як із цим буде, бо має питати їх «самий» інспектор (ага! ніколи не пиши «2-ва», а «2» або «два»: зате «2-ий», «2-ого» і т. д.). Хочу Тобі сказати, що пишу тепер драму * і сподіваюся скінчити її, як добре піде, під осінь. Під тайною можу Тобі виявити тему — це лютневі віденські події. Але про це останнє нікому поки що ані слова. З Твоєї мовчанки щодо друку тих річей у «Черв [оному] шляху» здогадуюся, що він їх викинув. Чому? Адже обі вони не мають аж ніяк проти- пактового характеру?.. • Якщо так, то прошу тебе відібрати їх і вислати до котрогось із американських робітничих журналів. Куди,— про це ще напишу, як довідаюся адресу. Тутешню «Рідну школу» ♦ намагається інспектор зліквідувати. Ліквідують тому, що діти не вміють «Єще Польска...».
ДО Г. І. ГЛЛАН
Дорога АнничкоІ
Чи Тарас з жінкою також приїхав? * Якщо це можливо взагалі, то позич собі де-небудь кількасот карбованців і поїдь за них. Адже я ще не зовсім втратив надію, що колпсь зможу їх віддати. Чому не пишеш мені, яка була причина, що редакція відкинула ті рукописи? Якщо маєш їх копії, то примірник «Мерці плачуть» (навіть і без копії) пошли поручено па таку адресу з листовним проханням; якщо видрукують в українській робітничій канадській пресі, прислати мені будь-який гонорар, бо я в тяжкій скруті; Петро Кравчук *, 248, Prince, Str. Winnipeg Man-Canada. Відтак, якби надрукували, може[ш] ніслати і «Під рокитами». Ти дуже погано робиш, між іншим, що промовчуєш причину недрукування. Піди цими днями до Шеч., бо там уже Заячик. Вони і їх знайомі також не одержали досі дозволу на виїзд. Те ж саме пише мені про себе і Петро ♦. Пише, «що тепер легше верблюдові в вухо голки пролізти». Але думаю, що воно не так іще погано, і що скорше чи пізніше прийде позитивна відповідь. Сволота-інспектор заборонив тутешнім дітям здавати в українській школі, і вони мусять здавати в польській, не знаючи як слід польської мови. Дуже боюся тому за Івана. Здорови від мене Діденка.
ДО А. В. ВОЛОЩАКА
Шановний товаришу!