На своє гарне місце, неважке з трохи вищою за середню зарплату та щоденною зайнятістю, про яке мріють багато іммігрантів, зять приводить знайомого свого приятеля, а сам звільняється і йде на роботу з такою ж самою зарплатою, але з неповною зайнятістю, тож фактично меншим заробітком. Я іноді й не знаю, як реагувати на таку його поведінку! І не я один. Вчинок наче й благородний: харків’янин тікав від війни, не мав грошей на хабарі, начебто, самотужки перейшов кордон з Польщею і дивом в борг разом з нареченою потрапив до Канади по CUAET, бідував, знайшов якусь нічну брудну роботу в бригаді прибиральників за копійки, бідував з подругою в орендованому підвалі. Після того, як зять влаштував його на своє місце, то навіть літав з коханою на відпочинок на Кубу. Коли повертався з бідного Острова Свободи, то митник запитав чи не літав він з нареченою в Україну. Добре, що меткий харків’янин зумів переконати, що вони, аж, ніяк не могли побувати в Харкові, бо за таке могли й не пустити в Канаду. Не така зібрана та розслаблена і щаслива українка після прильоту з відпочинку на Карибських островах під час легкої невимушеної розмови з митником втратила пильність, похвасталася, що скучила за Канадою, в якій добре влаштувалася, вже тут, як своя, та, навіть, навчається у канадському виші. Ввічливий митник попросив хвилинку зачекати і звірив слова українки з базою даних студентів Канади. Дуже толерантний митник відмовив дівчині у поверненні до Канади й скасував її візу. Виявляється, щоб навчатися в Канаді, потрібно мати спеціальний дозвіл, без якого платні виші приймуть вас на навчання, але, якщо попадетеся й вас за таке порушення можуть депортувати з країни, то це вже ваші проблеми, а гроші за навчання вам, все одно, не повернуть. Чоловік язикатої студентки плакав гіркими сльозами, бо не хотів кидати Канаду, але, щоб не розвалювати сім’ю, поїхав до дружини в Європу. Зять нині каже:
-Якби я з Канади поїхав відпочивати за кордон і мене не пустили назад, то я б не дуже й засмутився.
Зять не переносить, коли поруч з ним успішніші чи розумніші люди, яким у Канаді став заздрити та ледь не ненавидить їх за досягнення й іноді хоче відлупцювати. Його душа розквітає лише під час спілкування з тими, хто вміє зображати захоплення зятем, щоб він їм чимось допоміг. Коли невдахи стають успішнішими за нього, як оцей ухилянт – харків’янин, який не може забути образ і принижень від зятя, коли вони ще працювали разом, то чоловік моєї дочки перестає з ними спілкуватися і тихо на них злиться. Багато людей шукають товариства і радіють спілкуванню з тими, хто може їх чогось навчити. Зять відразу починає біситься, заздрити та розповідати, які ці розумаки погані й що хоче їх відлупцювати. Завжди лише зять має бути найуспішнішим і найрозумнішим, або його мають оточувати ще більші невдахи. Найкраще, якщо ці невдахи без грошей, роботи, житла, а то й мізків. Ще один підлітковий комплекс!
Як зять може професійно зростати, коли не переносить критики в жодному вигляді, навіть, натяком від інших людей; не хоче критично аналізувати свої дії й тому не може змінитися. По дитячому хоче створити про себе враження, як про вченого з логічним складом розуму, аналітичним мисленням і не зізнається, що дуже забобонний: зіскакує зі стільця, коли його обмітає на кухні моя дружина, я боюсь при ньому ввечері виносити сміття, а як кіт перебіжить дорогу, то, певне, й на роботу не поїде.
Я єдиний в усьому світі вірю в те, що зять може змінитися і стати таким, як це потрібно Канаді, Україні та і йому самому. Або зміниться, або, як садомазохіст, мучитиме себе й далі. Коли обережно заводжу розмову на цю тему з рідними та знайомими, то всі лише іронічно посміхаються, переводять розмову на інше. Говорять, що такого горбатого і могила не виправить» та «невиліковний випадок». Хоч зять ще й продовжує щоденні телефонні сеанси зі знайомими щодо розхвалювання умов проживання і ведення бізнесу в Канаді та у нього вже не повертається язик розповідати нам про щастя жити в Північній Америці. Зять зізнається: іноді запитує себе, що він тут робить?
І це вже добре, є якісь мікроскопічні зрушення в його поведінці. Синку, не можеш змінити обставини, то змінися сам!