Вільям Ґібсон. Занулення полностью

Вона похитала головою. Настрою на оперу зовсім не було. Фокстона вона ненавиділа, й краще вже пережити повне прискорення, ніж подивитись «Ашанті!». Взяла Айшем як найменше зло з чотирьох. Стюард перевірив пасок безпеки, передав касету й маленьку одноразову тіару з сірого пластику, тоді пішов далі. Марлі прикріпила пластикові троди, ввімкнулась у гніздо на підлокітнику, зітхнула і вставила касету в отвір поруч. Інтер'єр шатлу розчинився у блакиті Егейського моря. На безхмарному небі застиг вишуканий напис «ПАРАД ЗНАМЕНИТОСТЕЙ ТЕЛЛІ АЙШЕМ».

Теллі Айшем, вічно юна золота дівчинка, яка з'явилась на першій хвилі нового медіа, була у стим-індустрії завжди, скільки Марлі себе пам'ятала. А тепер Марлі була всередині її засмаглого, пружного й надзвичайно комфортного сенсоріуму. Теллі Айшем сяяла, глибоко й легко дихала, а її витончені кісточки рухалися в оточенні м'язів, які, здається, ніколи не знали напруги. Опинитись у її стимових записах було ніби впасти у наповнену чудодійним бальзамом ванну, відчути, як пружинить висока стопа, а груди труться об білий єгипетський шовк простої сукні. Вона стояла, спершись на пощерблену білу балюстраду над крихітною гаванню грецького острівного містечка. Під нею схилом пагорба з побіленим камінням і вузькими виткими сходами спадав до моря каскад квітучих дерев. У гавані гудів корабель.

— Туристи квапно вертаються на круїзний лайнер, — усміхнулась Теллі, й Марлі вмить відчула гладкість білих зубів, свіжість дихання та приємну шерхлість кам'яної балюстради, якої торкалися передпліччя. — Але один із гостей острова проведе сьогоднішній вечір із нами. Я давно мріяла з ним зустрітись. Гадаю, вас він теж захопить і здивує, бо зазвичай ховається від об'єктивів телекамер.

Вона випросталась, розвернулась і усміхнулась засмаглому привітному обличчю Йозефа Вірека...

Марлі зірвала троди, й довкола неї знов матеріалізувались білі пластикові нутрощі японського шатла. Консоль над головою попереджувально блимала. Вона відчула вібрацію, що, здається, дедалі сильнішала...

Вірек? Вона глянула на троди.

— Що ж, — сказала вголос, — гадаю, ви й справді знаменитість.

— Перепрошую? — Японський студент на сидінні поряд спробував по-чудернацькому вклонитись, але його стримували паски безпеки. — У вас проблеми зі стимом?

— Ні-ні, вибачте, що заважаю.

Вона знов надягла троди, й інтер'єр шатла розчинився в статичному сенсорному шумі, суміші різких відчуттів, що раптом поступилась місцем спокійній величі Теллі Айшем — та саме потиснула тверду холодну Вірекову руку й усміхнено дивилася йому в теплі блакитні очі. Гість сліпучо усміхнувся у відповідь.

— Дякую за запрошення, Теллі, — сказав він, і Марлі, переставши опиратись, занурилася в реальність запису, приймаючи зафіксовану сенсорику Теллі як власну. Зазвичай вона уникала стиму: щось у душі повставало проти належного рівня пасивності.

На Вірекові були м'яка біла сорочка, закочені нижче колін парусинові брюки й коричневі шкіряні сандалії.

Не забираючи руки, Теллі озирнулась на балюстраду.

— Я певна, що сьогодні у нас багато глядачів.

Море зникло. До самого обрію тепер простягалась чорно-зелена, мов поросла лишайником, нерівна площина. Вдалині виднілися силуети неоготичних шпилів ґаудіанського собору Саґрада Фамілія. Горизонт затягло низьким сріблястим туманом. Повітрям розносилося глухе бамкання дзвонів.

— У вас сьогодні один глядач, — сказав Вірек і подивився на Теллі Айшем крізь круглі безоправні окуляри. — Вітаю, Марлі.

Марлі спробувала зірвати троди, але руки були мов камінні. Перевантаження, шатл саме злітав із бетонної смуги... Вона потрапила до нього в пастку.

— Розумію, — усміхнулась Теллі, відкинувшись назад і спершись ліктями на теплий шерхлий камінь. — Чудова ідея. Вашій Марлі, гер Вірек, певно, дуже пощастило...

І Марлі зрозуміла, що ця Теллі Айшем — не сенснетівський запис, а частина Вірекового конструкту, програма, розроблена на основі багаторічних ефірів «Параду знаменитостей», і виходу звідси немає, й вибору в неї теж — прийми, слухай, дивись на Вірека. Те, що її тут спіймали й не дають зрушити з місця, доводить правильність її інтуїції. Ця машина, ця структура — справжня. Вірекові гроші — універсальний розчинник, що стирає будь-які перешкоди на шляху його бажань...

— Мені було прикро дізнатися, що ви засмучені. Пако каже, що ви від нас тікаєте, але я схильний називати це поривом митця до мети. Гадаю, ви відчули деякі риси моєї особистості, й вони вас налякали. Так і мало бути. Цю касету підготували за годину до вашого планованого вильоту з Орлі. Звісно, ми в курсі пункту призначення, але я не маю наміру вас переслідувати. Ви робите свою роботу, Марлі. Шкодую тільки, що не вдалося запобігти смерті вашого друга Алена, але ми вже знаємо його вбивць і тих, хто їх найняв...

Очі Теллі Айшем тепер були очима Марлі й не могли відірватися від погляду Вірека, з якого струменіла блакитна енергія.