Золото й каучук стали горем республіки. Вони позбавили поля робочих рук. Вони забрали з убогих ранчо останніх орачів, вони осиротили сім'ї, віднявши в них батьків.
Але, шановний сеньйоре міністр, я хочу нагадати вам старе індійське повір'я. Там, де люди рвуться до золота, їх карає рука злого Курукіри. Золото сховалось у найглибших підземних коморах. Воно сповнилось ненависті до двоногих істот, які зробили з нього свого бога. А там, де воно виступає на поверхню нашої планети, лихо звалюється на людські голови.
Я хочу додати від себе, добродію: золото не любить жадоби й запроданства. Злий дух Курукіра мстить не тільки чужоземцям, але й тим, хто надто віддано служить їм. Запам'ятайте це, шановний сеньйоре міністр.
У вашій маленькій тропічній республіці панує рабство, жорстоке і невблаганне, безпросвітне і безнадійне. Раби потрібні власникам великих асієнд, бездушним асієндадо, людям без совісті й честі, ненаситним господарям каучукових плантацій. І вони не спиняються ні перед чим, аби знайти дарові робочі руки. Вони перетворились на мисливців за рабами. Вони зробили рабство своєю професією.
Про що говорить хоча б такий факт? Нещодавно власник однієї з найбільших на верхньому Оріноко асієнд, якийсь Урбако, влаштував нічне полювання на тубільців. Озброєні рушницями, його слуги оточили лісове селище беззахисних індійців. Своїми смолоскипами вони швидко підпалили вбогі хижки. За чверть години узурпатори перестріляли майже всіх дорослих мешканців селища. Помилували тільки дітей та кільканадцять молодих жінок. Бранців зв'язали попарно і привели на асієнду свого господаря. Так цивілізований варвар Урбако придбав собі безкоштовно «робочу худобу».
Справжні володарі вашої країни — жорстокі урбако. В званні генералів і полковників, вони очолюють воєнні хунти й політичні партії. В їхніх руках уся влада. Вони продають країну іноземному капіталові, зраджують народ. Болем і гнівом сповнюється моє серце, коли я згадую про те, що в вашій республіці, як ніде, трудова людина — креол, негр, індієць, мулат — перестала вважатись за людину. Як можуть християни ігнорувати найголовніші заповіді Христові, забувати, що людина людині — не вовк, а брат. Чому гонитва за грішми витіснила з людських сердець християнську добропорядність?
Ви добре знаєте, сеньйоре міністр, що тільки у вашій країні процвітає найпідліший вид бізнесу — торгівля людськими головами. Може, вам неприємно читати ці рядки, але я прошу вас: дочитайте їх до кінця. Якщо у ваших грудях ще не зачерствіло серце, ви зрозумієте моє обурення.
Відверто кажучи, я й раніше знав, що окремі дикунські племена, виконуючи свої страхітливі ритуальні звичаї, відрубують ворогам голови і якимось особливим способом препарують їх. Я знав, що є людці, котрі заради власної наживи купують і перепродують такі голови. Але я не знав, що торгівля відрубаними головами перетворилася на свого роду фах, ремесло.
Якось у хижі вождя одного племені я, на превеликий свій подив, побачив людину в корковому шоломі й білому тропічному костюмі. Спочатку мені спало на думку, що переді мною член наукової експедиції, який вивчає тропічні нетрі.
Чоловік назвався Гобсоном. Він витяг портсигар і запропонував розкурити по запашній сигарі. От і послав мені бог розраду, подумав я й, умостившись на підстилці з бананового листя, наладнався слухати цікаві розповіді.
Гобсон був високим худорлявим блондином, з проникливими голубими очима. На переніссі в нього я помітив невеличку ямку і подумав, що ця людина, озброївшись окулярами, певно, провела не одну ніч над науковими працями.
Ми мовчали кілька хвилин, з насолодою затягуючись ароматним димом.
Жінки вождя носили нам страви, але ми не торкались до них. Я хотів розпитати Гобсона про онкологічні досліди Чікагського інституту і про новітні плани обводнення Сахари. Я думав почути від нього про останні гастролі трупи радянських артистів у Парижі та Ліссабоні.
І раптом Гобсон, загасивши об землю сигару, спитав мене:
— Ви не знаєте, як оцінюють голови в цій окрузі?
Очевидно, моє обличчя після його слів здалося йому дурнуватим, бо він повторив запитання:
— Комісар Олів'єро запевнив мене, що я матиму тут непоганий зиск. Він сам начебто заробив на перепродажу голів три тисячі фунтів. Він не, боїться моєї конкуренції і каже, що його агенти забезпечують його необхідним матеріалом за найдешевшу ціну. Мені цікаво, скільки правлять на верхньому Оріноко за голову?
Я відчув, як земля осідає піді мною. У мене пошерхло в роті, і я ледве вимовив:
— Не цікавився, сер.
Гобсон узяв нову сигару і так, начебто нічого й не сталося, запалив її від запальнички, виготовленої в формі маленького револьвера. Я дивився на той револьвер, на вузенькі синюваті губи Гобсона, на його перенісся, де залягла рожева ямка від окулярів, і відчував, як у серці моєму піднімається зненависть. Мені було ясно: переді мною сидить один з агентів, котрі займаються купівлею і перепродажем голів забитих індійців.
