Було ще рано, але Нейтан побачив, що двоє дівчаток уже на тренувальному полі для виїзду коней. Кемеронові доньки. Якусь хвилю він спостерігав за ними, перш ніж залізти на пасажирське сидіння бездоріжника Гарі.
Ліз не мала ні сили, ні волі протестувати, отож Баб і Зандер обоє наполягли, що теж поїдуть на зустріч з міським сержантом біля Кемеронової машини. Ніхто не озвучував цього вголос, але Нейтан підозрював, що всі таємно сподівалися: Гленн Маккенна все ретельно огляне і зможе точно сказати, що ж сталося.
Сідаючи на заднє сидіння поряд із Зандером, Баб не розмовляв. Коли вчора ввечері Нейтан ішов геть від могил, там ще слабенько відгонило сечею, та коли він повернувся в будинок, Баб уже пішов до себе в кімнату й зачинив двері. Нейтан саме міркував, чи не постукати, коли почув попереджувальний крик Гарі. Генератор вимикається на ніч. Нейтан опустив руку. Така розмова не для темряви, в якій не видно облич. Натомість, коли генератор замовк і садиба поринула в темряву, він уже лежав на канапі, репетируючи, що скаже завтра. Але вранці, прокинувшись, збагнув, що всі його ідеї випарувалися, і те, що він начебто бачив, нині здавалося зовсім не таким ясним.
Гарі завів двигун і рушив під’їзною доріжкою. Коли проминали тренувальне поле, Нейтан махнув йому.
— Зупиніться на хвильку, Гарі.
Посередині поля восьмирічна Софі вела коня по колу, тримаючи однією рукою за повіддя. Друга рука була на перев’язі. П’ятирічна Ло сиділа біля паркану, похиливши голову і щось малюючи в альбомі. Дівчата підросли порівняно з тим, якими їх пам’ятав Нейтан, але ж і рік уже минув. Він бачив, як Ільза спостерігає за доньками з веранди. Біля її ніг мляво сиділа Кемеронова собака Дафі.
— Привіт, дівчата, — вистромився з вікна Нейтан, махаючи племінницям, а Гарі зупинив машину. — Не мав нагоди привітатися з вами вчора ввечері. Як ви? І ви ж пам’ятаєте Зандера, так?
Софі припнула коня, й дівчата неквапом підійшли. Ло взагалі дивилася на Нейтана, як на незнайомця.
— Ну ж бо, скажіть добридень своєму дядькові, — підказав Гарі, коли вони застигли, не усміхаючись.
— Привіт, дядьку Нейтане, — проспівала Софі. Ло, яка стояла на півкроку позаду, не промовила нічого. Вони дуже схожі на Кема, подумалося Нейтанові, особливо очима. Однакове русяве волосся, певно, з віком потемніє. Зандер теж такий був.
Нейтан поглянув на перев’язь Софі. Зроблена вона була з барвистої тканини, прикрашеної малюнками поні.
— Що з тобою трапилося?
— Впала з коня.
— Господи, все нормально?
— Невелика тріщина.
— Це недобре.
— Недобре.
То був легкий натяк на сарказм? Нейтан не мав певності. Дівча трохи замале для такого.
— Що ж, — мовив він, — пильнуй. Мабуть, побачимося пізніше.
Дівчата кивнули й, зиркнувши на Гарі, помчали назад на тренувальне поле.
— Вони трохи наче приголомшені, — мовив Нейтан, поки Софі брала повіддя здоровою рукою. — Та принаймні рука не вибила її з колії.
— Ні, — Гарі вже перевів очі на дорогу. — Ну, ти же знаєш Софі.
Насправді не дуже, подумав Нейтан, коли машина зрушила з місця. Проминули Ільзу, й вона вітально помахала рукою.
Їхали мовчки, поки будинок не лишився позаду. Гарі вирішив триматися дороги, а не зрізати через пасовиська, і Нейтан чув, як об днище стукаються камінці — гучніше й частіше, ніж учора. Гарі їхав швидше, ніж зазвичай їздив Нейтан, але, власне, більшість людей їздить швидше за нього.
Нейтанові заледве виповнився двадцять один рік, коли тато потрапив у аварію. Тоді Нейтан уже практично жив разом з Джекі, на її пропозицію, в тому будинку, який він нині називає домівкою. Тоді все було по-іншому: новизна додавала блиску, і секс був на першу вимогу. На Джекі було приємно дивитися, а в ліжку вона була ще краща, і довгий час Нейтан кохав її за це. Кемерон поїхав вивчати агробізнес, а Баб ще був маленький.
Аварія, яка збурила Нейтана, була найзвичайнісінька. Карл і Ліз Брайти поверталися додому з містечка, як уже сотню разів. На дорогу вибрела корова, і Карл вивернув кермо, як уже сотню разів.
Але цього разу чи то він зробив це занадто пізно, чи то машина їхала занадто швидко, чи то він крутнув кермо занадто різко — а може, недостатньо різко, — і вони зачепили корову. Машина перекинулася й зупинилася на даху. Карла затиснуло між кермом і дахом. Ліз знепритомніла й отямилася в темряві, спливаючи кров’ю з рани на голові, а її чоловік спливав кров’ю від смертельної травми. Ліз по рації викликала допомогу. Перша людина приїхала аж за сорок хвилин, а «швидка» — ще за тридцять. Приблизно чотири години минуло з моменту аварії, перш ніж Ліз і Карл отримали медичну допомогу. За весь цей час там не проїхала жодна інша машина.
Нейтан і Джекі спали, коли пролунав дзвінок. Поки він одягав сорочку і кросівки, вона співчутливо мугикала, водночас примудряючись дати зрозуміти, що роздратована тим, як він кидає її посеред ночі заради трагедії, що стосується його родичів. Озираючись назад, Нейтан часто думав: це просто кумедно, як тоді високо і яскраво затріпотів червоний прапорець.
