Власне кажучи, єдиною проблемою цього периметру був розмір і розташування (всередині приміщення) – для того, щоби оточити його протизакляттям, мені треба би було працювати, пробиваючись крізь стіни сусідніх будинків. Накрити все приміщення потужнім плетінням, наплювавши на здоров’я тих, хто всередині? Зібрати в Круг десять-дванадцять магів? Ні-ні, мало існувати простіше і елегантніше рішення, наприклад, послати всередину мертвяка. Але де його взяти? Я маю певні сумніви, що хоч хтось з поліцейських настільки самовіддано ставиться до роботи.
Хоча, початкова школа – не банк Ґуґенцольґерів, і ключовий Знак, скорше за все, стоїть стандартно – недалеко від дверей, в кімнаті охорони або біля стола чергового. Лише руку простягни!
Мені потрібна була мишка. Добути її вийшло легко, оскільки чари, що відлякують гризунів, легко пристосувати для того, щоби їх підманювати. Я відійшов трохи вбік від гамору і метушні (показавши кулака жандарму, який попхався слідом), знайшов дірку-душник в підвал сусіднього будинку, і через хвилину мав те, що треба. Непомітно придушити здобич було, взагалі, дрібничкою. Залишалося знайти щось, що було б носієм для дезінтегруючого закляття.
Не чекаючи на заперечення, я скрутив з мундира найближчого копа мідноий ґудзик і заткнув його в пащу трупика, а потім наклав на крихітне тільце найпростіше реанімуюче закляття – функції руху і трохи відчуттів, керувати мишкою мені доведеться самому. Застукати на гарячому мене не могли – анімована тушка нічим не відрізнялася від справжньої тваринки, а магів серед спостерігачів не було.
Мертва миша без проблем пройшла крізь периметр і просочилася в щілину під вхідними дверями. Захист майже не заважав некромантичному плетінню – воно було надто тонким для нього, єдиними труднощами виявився лише дуже дивний (з точки зору людини) метод пересування. Труп з другого разу вибрався на стіл чергового, óчка ще не встигли підсохнути і без труду розгледіли випуклий диск Знаку. Один дотик – і лита мідь розсипалася на порошок – просто і ефективно.
Марево над дверями згасло.
- За мною!
Не розраховуючи на ґраційність копів, я погнав перед собою щит, який поглинав звуки. Мінус був у тому, що мені теж не було нічого чути, зате наша поява виявилася сюрпризом і для співаків. Я, не ловлячи ґав, шваркнув усіх, хто стояв вертикально, наперед підвішеним паралізуючим прокляттям – дітей, які сиділи на підлозі навіть не зачепило. Ось так і працює справжній бойовий маг! В смислі, швидко і без зайвих роздумів. Великий актовий зал моментально заполонили сердиті поліцейські. Я крутив головою в пошуках якоїсь магії, але, що би не планували вчинити негідники, часу їм не вистачило. Хоча, не факт.
- Діти, підіймаємося, шикуймося парами і – на вихід! Капрале, організуйте!
Поліцейські на мить відволіклися від арештантів і зайнялися дітьми. Це були, в основному, хлопчики років одинадцяти-дванадцяти, здається, хористи. Сподіваюся, вони не займалися тут розспівуванням, а я не паралізував у них на очах улюблену вчительку музики – у дітей буде нервовий стрес на все життя. Добре ще, білих серед них нема.
Поки дітей виводили на вулицю, я пройшовся залом і знайшов штук п’ять Знаків, смислу застосування яких в даній конкретній ситуації не бачив (щось зі стихії вогню). Ну і фіг з ним, хай експерти розбираються! Чому за все управління повинен працювати один бідний студент? На вулиці виявилося, що на місце подій починають прибувати журналісти, а нікого з керівництва все ще нема. Пора звідси вшиватися, поки хтось зі свідків не ткнув у мене пальцем.
Але я вирішив трохи затриматися – подивитися на полонених і насолодитися своїм тріумфом. З будинку почали виводити заарештованих, вже трохи прочунялих після мого прокляття, накачаних блокатором по вуха і запакованих по першому класу. П’ятеро йшло спокійно і виглядали трохи здивованим, шоста – худюща дівуля з макіяжем під лісову діву – сипала такою лайкою, що досвідчені жандарми червоніли і відверталися. Тут вона помітила мене і блискавично вичислила причину свого головного болю (розумна дівчинка!).
- Щоб ти здох, проклятий виродку! Вам нас не здолати!!! Хай земля горить у вас під ногами! Хай щурі жруть ваших дітей! Щоб ви захлинулися в своєму смердючому посліді, а гівняна хвиля накрила вас з головою!!!
Я уявив собі Сатала в описаній позиції і мрійливо зітхнув.
Яке чудо! А скільки експресії. Що може бути більшою насолодою для вух чорного мага, ніж безсилі прокляття ворога? Поки я чудувався, коп пару разів стусонув дівицю кулаком під ребра.
- Обережніше, - покартав я його, вона, все-таки, біла.
Мої слова, здається, шокували обох, і далі вони посунули в дивній гармонії, без зойків і опору.
І що характерно – ніхто з керівництва біля школи так і не з’являвся. Стидовисько!
- Скажи, ти спеціально щось робиш, щоби попадати в такі ситуації? - допитувався в мене Сатал.
Я відчайдушно крутив головою, заперечуючи несправедливі звинувачення.
